# Did the Bolsheviks "Invent" Ukraine?

> Putin's myth that "Lenin created Ukraine" is the reverse of the truth: in 1919 the Bolsheviks conquered Ukraine, ignored its statehood, and recognized the Ukrainian SSR only in late 1920.

Canonical: https://holospravdy.com/en/did-bolsheviks-invent-ukraine
Period: mizhvoyenniy | Type: spoke | Updated: 2026-06-20

**TL;DR.** One of Putin's central theses (his 2021 article) is that "modern Ukraine was entirely created by Bolshevik, communist Russia," above all by Lenin. Historian Hennadiy Yefimenko shows the opposite: in 1919 the Bolsheviks, having **militarily conquered** Ukraine, tried to **ignore** its statehood and did not recognize it; they formally recognized Soviet Ukraine for the first time only at the end of 1920, and introduced Ukrainization as a **forced concession** to the strength of the national movement. Not a "creation" — but an attempt to tame what already existed.

## The myth: "Lenin created Ukraine"

The thesis that Ukraine as a nation or a state was "invented" by the Bolsheviks is a cornerstone of present-day Kremlin propaganda. The reality, according to Yefimenko's research, is the direct opposite.

Having seized power, the Russian Bolsheviks had by 1919 already **conquered almost all of Ukraine** — and decided that this support was addressed to communism, not to the national movement. So they tried simply to **ignore** Ukrainian statehood: in the Kremlin they planned to attach Ukraine to Soviet Russia and did not conceal this. Among the "Soviet republics" of the time, they named a Bavarian one, a Hungarian one, a Russian one — but did **not see** a Ukrainian one among them[1]. Ukrainian statehood was defended within Ukraine itself; in the Kremlin it was not recognized.

## Ukrainization as a forced concession

It was precisely the failure of the attempt to ignore the national question that forced the Bolsheviks to change tactics. **Ukrainization** (more broadly, korenizatsiya) as a policy began in 1920 — not of good will, but as a **forced concession** after the Kremlin saw the strength of the Ukrainian movement[2]. The logic was instrumental: to give communist reforms a national form so that they would "take root." That is, the national wrapping was supplied from above — but to the nation, language, and movement that already existed.

## The slogan of self-determination — a theoretical construct

To understand why this is about taming rather than "creation," it is worth tracing the genesis of the Bolshevik slogan itself. The right of nations to self-determination **"up to and including separation"** was personally initiated by Lenin at the **Poronin conference of 1913** and substantiated in his writings, with Joseph Stalin brought into the work (his pamphlet "Marxism and the National Question"). It was precisely this slogan that fundamentally distinguished the Bolsheviks from all the all-Russian parties, for whom the unity of Russia was an axiom[8].

But this was a **purely theoretical construct**. The right was proclaimed — and at the same time any organizational structures that might have realized it were "cut off at the root." A telling document: in a letter of 1913 to the Armenian Bolshevik Stepan Shaumian, Lenin wrote that proclaiming the right of separation did not at all mean that one should agitate for it — on the contrary, one should **agitate against** this right[9]. That is, from the very beginning "self-determination" was not a goal but an instrument: with the slogan they intercepted a trend popular in the era of collapsing empires, having no intention of giving it effect.

The same logic operated after the seizure of power as well. Within a week the Bolsheviks proclaimed the **Declaration of the Rights of the Peoples of Russia**, which recognized for every people — including Ukrainians — the state right of separation. But the concessions on the national question **ended** there: the declaration was used to "tie" Ukraine to themselves (Yefimenko draws a direct comparison with 2022 — when the Russian guard was already preparing parade uniforms for Khreshchatyk), not to realize what had been proclaimed[10].

Soviet Ukrainian statehood itself arose by the same instrumental logic. The separate Communist Party (Bolsheviks) of Ukraine was, in words, seen in 1918 as equal in rights and independent of the Russian Communist Party (Bolsheviks) — yet in its charter and decisions it was recorded as merely a **regional organization of the RCP(B)**. A separate Soviet government of Ukraine was proclaimed only at the end of 1918 — and not of good will, but when, under **national slogans**, an uprising against the Hetmanate began and the Directorate unexpectedly gained broad support. The geography is telling too: the first capital of this second Soviet Ukraine was **Sudzha**, then **Belgorod** — that is, the territory of today's Belgorod region of Russia, not Ukraine[11]. Soviet Ukraine was built not as a gift to the nation but as a way to mount the national movement, which was arising even without the Bolsheviks.

## The first recognition — only December 1920

The legal side is telling as well. Soviet Russia formally **recognized** Soviet Ukraine for the first time only on **December 28, 1920** — through a treaty on a worker-peasant union. Before that it did not recognize it at all: in June 1920 it even included 30 delegates from Ukraine in the Russian All-Russian Central Executive Committee, in effect treating Ukraine as part of Russia. The People's Commissar of Foreign Affairs, Georgy Chicherin, put it bluntly: "make it look like a state, but change nothing in the substance of relations"[3]. The Ukrainian side, on the contrary, was keen to change precisely the substance — and the treaty became its achievement.

## The "1922 project" ignores the UPR

Putin's argument itself often sounds even simpler — in its street version: "Ukraine is a Bolshevik project of 1922," a failed one, so it "must be closed down"[6]. Its weak point is immediately visible: this "1922 project" deliberately overlooks what came **before** it. For the **Ukrainian People's Republic** and the whole **Ukrainian Revolution of 1917–1921** — with the achievement of statehood, the Universals, an army of the UPR — preceded any Soviet Ukraine. When this is pointed out, the typical reaction is to wave it away: supposedly those were "stillborn projects" lasting a few months that "can be disregarded," whereas the Bolsheviks created something viable[7]. But this is precisely the substitution: statehood that had to be **conquered** (see above) existed, by definition, before the conqueror. The "1922 project" is not the point of creation but the date when Moscow formalized control over what was arising without it.

## Borders and the name — by imperial logic

The imperial approach is visible in smaller matters too. When the borders were cut up in 1919, ethnically Ukrainian territories — **Belgorod region, Starodub region, four districts of Chernihiv region** — were left to Russia on purely **economic** grounds: these are grain-growing regions, without which, as the border commission explained, Russia has "economically nowhere to live," while Ukraine has grain[4].

The matter of the self-name is telling too. A memorandum of the 1920s noted that Ukrainians and Belarusians had a national movement while Russians had none — therefore "Russians as a nation do not exist": Russian identity was **imperial, not national**. And by a decision of the Politburo around the 1926 census, the "Great Russians" in effect secured for themselves the shared name **"Rusians"** (ruski)[5] — the same appropriation of the heritage of Rus' as in [the renaming of Muscovy into "Russia"](/en/how-rus-became-russia).

## What this means

The myth that "the Bolsheviks created Ukraine" reverses cause and effect. The Bolsheviks did not create the Ukrainian nation — they encountered it as an accomplished fact, tried to deny it, failed, and were forced to make concessions. The Ukrainization of the 1920s was not a gift but a forced tactic, which a decade later was rolled back through repressions and the [Holodomor](/en/holodomor-man-made-famine). What the Kremlin calls "creation" was in fact an attempt at the **subjugation** of what existed before it.

## Citation sources

[1] summary: «Сучасне російське кліше «більшовики вигадали Україну» — хибне. Навпаки: 1919 року, воєнно завоювавши майже всю Україну, більшовики вирішили, що підтримка була не національному рухові, а комунізму, і спробували українську державність проігнорувати — у Кремлі планували приєднати Україну до радянської Росії й не приховували цього (серед «радянських республік» називали баварську, угорську, російську — української державності не бачили).» — Historian Every Saturday. Soviet Ukraine in the 1920s (H. Yefimenko, part 2) (03.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=LWutLu9aT9I (timecodes: 10:05, 11:00, 11:18)

[2] summary: «Українізація («коренізація») як більшовицька політика почалася 1920 року — і не з доброї волі, а як вимушена поступка після 1919-го, коли в Кремлі побачили силу українського національного руху. Національну форму надали, щоб провести комуністичні реформи: комунізм у національній обгортці.» — Historian Every Saturday. Soviet Ukraine in the 1920s (H. Yefimenko, part 2) (03.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=LWutLu9aT9I (timecodes: 10:05, 11:00)

[3] summary: «Радянська Росія вперше формально визнала радянську Україну лише 28 грудня 1920 року — договором про робітничо-селянський союз. До того не визнавала: у червні 1920-го навіть включила 30 делегатів від України до російського ВЦВК, фактично трактуючи Україну як частину Росії. Нарком закордонних справ Чичерін пропонував «зробити вигляд, що це держава, але сутності відносин не змінювати».» — Historian Every Saturday. Soviet Ukraine in the 1920s (H. Yefimenko, part 2) (03.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=LWutLu9aT9I (timecodes: 19:47, 20:30, 21:00)

[4] summary: «Кордони кроїлися за імперською логікою: 1919 року етнічно українські території (Білгородщина, Стародубщина, чотири повіти Чернігівщини) залишили за Росією з економічних міркувань — це хлібні регіони, без яких, як пояснювала прикордонна комісія, Росії «економічно нікуди жити», а Україна хліб має.» — Historian Every Saturday. Soviet Ukraine in the 1920s (H. Yefimenko, part 2) (03.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=LWutLu9aT9I (timecodes: 01:43, 02:30, 03:00)

[5] summary: «Російська ідентичність була імперською, а не національною: у записці 1920-х зазначалося, що в українців і білорусів є національний рух, а в росіян його немає — «росіян як нації не існує». Показово, що рішенням політбюро довкола перепису 1926 року «великороси» фактично закріпили за собою спільну назву «руські».» — Historian Every Saturday. Soviet Ukraine in the 1920s (H. Yefimenko, part 2) (03.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=LWutLu9aT9I (timecodes: 12:20, 12:35)

[6] verbatim: «Украина проект большевиков 1922 года, этот проект оказался неудачным, потому что Украина двигается в сторону нацизма, нищеты, лжи. Неудачный проект надо закрывать.» — On Rus' and Ukraine (Foundations of Ethnopolitics) (25.10.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=j_Zv4nb4wtY (timecodes: 07:40, 07:44, 07:56)

[7] summary: «Знаете ли вы о существовании Украинской народной республики и такого явления как украинская революция 17–21 годов? — То что вы сейчас называете, это мертворождённые проекты, которые просуществовали считанные месяцы, их можно не брать во внимание; большевики создали проект достаточно жизнеспособный, который просуществовал 70 лет.» — On Rus' and Ukraine (Foundations of Ethnopolitics) (25.10.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=j_Zv4nb4wtY (timecodes: 08:05, 08:16, 08:26)

[8] summary: «Саме Ленін на Поронінській нараді 1913 року ініціював розгляд гасла про право нації на самовизначення «аж до відокремлення» й обґрунтував його у працях, долучивши до цієї роботи Йосифа Сталіна («Марксизм і національне питання»). Якщо для інших партій національне питання зводилося до національної школи чи культурної автономії, то це гасло принципово відрізняло більшовиків від усіх загальноросійських партій, для яких єдність Росії була аксіомою.» — Historian Every Saturday. Bolshevism and the "Ukrainian question" (H. Yefimenko, part 1) (20.01.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=abH4HVAg6zw (timecodes: 08:41, 09:00, 09:24)

[9] summary: «Це була чисто теоретична конструкція: право проголосили, але будь-які організаційні структури, що могли б його реалізувати, «на корню рубали». У листі 1913 року Степанові Шаумяну Ленін писав, що проголошення права на відокремлення жодним чином не означає, що ми маємо агітувати за нього, — навпаки, ми маємо агітувати проти цього права.» — Historian Every Saturday. Bolshevism and the "Ukrainian question" (H. Yefimenko, part 1) (20.01.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=abH4HVAg6zw (timecodes: 10:05, 11:25, 11:42)

[10] summary: «Через тиждень після захоплення влади більшовики проголосили Декларацію прав народів Росії, де за кожним народом — у тому числі за українцями — визнавалося державне право на відокремлення. Але на цій декларації поступки в національному питанні й закінчилися: гасло використали, щоб «прив'язати» Україну, як у 2022-му, а не щоб реалізувати.» — Historian Every Saturday. Bolshevism and the "Ukrainian question" (H. Yefimenko, part 1) (20.01.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=abH4HVAg6zw (timecodes: 23:02, 23:09, 23:32)

[11] summary: «КП(б)У бачили як рівноправну й незалежну від РКП(б), але реально в уставі й рішеннях записали, що це обласна організація РКП(б). Окремий радянський уряд України проголосили лише наприкінці 1918 року — і не з доброї волі, а коли під національними гаслами почалося повстання проти гетьманату (директорія отримала несподівано велике схвалення). Першою столицею цієї другої радянської України стала Суджа, потім Бєлгород — тобто терени сучасної Бєлгородської області, а не України.» — Historian Every Saturday. Bolshevism and the "Ukrainian question" (H. Yefimenko, part 1) (20.01.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=abH4HVAg6zw (timecodes: 45:58, 46:19, 49:44)