# Ukrainian Is Not a Dialect: Hrinchenko's Dictionary

> The myth that 'Ukrainian is a dialect of Russian' is refuted by Hrinchenko's four-volume dictionary (1907–1909): a codified literary language proves both the language and the nation are real.

Canonical: https://holospravdy.com/en/ukrainian-not-a-dialect
Period: nova-istoriya | Type: spoke | Updated: 2026-06-19

**TL;DR.** "Ukrainian is a dialect of Russian" is one of the oldest imperial myths. It is refuted by a wholly material proof: Borys Hrinchenko's four-volume **"Slovar ukrainskoi movy" (Dictionary of the Ukrainian Language)** (1907–1909). The historian Ihor Stambol calls it the **"passport of the nation"**: if a codified language exists, so does the nation.

## The myth of the "dialect"

The claim that Ukrainian is not a separate language but a "sub-dialect" or "corrupted" Russian served imperial policy for centuries (from bans on the language to assertions that no separate nation exists). The simplest answer to it is the **fact of codification**: the existence of a complete dictionary of the literary language, compiled on the basis of the people's living speech.

## "Slovar ukrainskoi movy"

That fact became the **four-volume dictionary** edited by Hrinchenko, published in Kyiv in **1907–1909** (about 68,000 words). Its material had been gathered over decades by the editorial office of the journal *Kievskaya starina*, while Hrinchenko — tellingly, **not a professional philologist** — compiled it at the peak of his activity, adding about **20,000 words** he had collected himself and collaborating with linguists, notably Ahatanhel Krymsky[1][2]. The work was painstaking: cards bearing words were debated — what was Ukrainian and what was not. Hrinchenko's dictionary remains to this day a **primary source** that philologists consult[2].

## "Passport of the nation"

Stambol vividly calls the dictionary the **"passport of the nation"**. The logic is direct: a dictionary is a document that attests to the existence of a language, and **language is the principal expression of a nation**. If a codified language exists, so does the nation[3]. This is precisely why the empire attacked the Ukrainian language so persistently: to undermine the language was to undermine the very existence of a separate people.

## Codification as nation-building

It is worth recalling the context: at the time, the reality of the Ukrainian language was not obvious even to many Ukrainians themselves. People had to be persuaded that the **entire public sphere** could be Ukrainian-speaking — or even a family (the Hrinchenko family was a rare example of a fully Ukrainian-speaking one)[4]. The pressure to assimilate was immense. That is why compiling the dictionary was not only a philological task but also a **nation-building** one — a recording of the fact that the language, and therefore the nation, were real.

## The empire tried to ban it

The best proof that the language was real and dangerous to the empire is the stubbornness with which it was **banned**. The notorious **Valuyev Circular of 1863** closed Ukrainian Sunday schools (including those funded by the patron Yelyzaveta Skoropadska-Myloradovych) and effectively prohibited Ukrainian-language printing[5]. "Non-existent dialects" are not feared like this.

The ban was circumvented through **Galicia**, where, under Austria, persecution was milder. Skoropadska-Myloradovych donated 100,000 Austrian guldens and in 1863 founded in Lviv the **Taras Shevchenko Printing House**: it printed Ukrainian books and smuggled them across the entire Russian Empire. On this foundation the **Shevchenko Scientific Society** (NTSh, 1892) later arose — an unofficial Ukrainian academy of sciences[6]. The national movement, in the patron's words, "knows no bounds": a ban on one side of the border was offset by work on the other.

## Two empires — two regimes for one language

The artificiality of the bans is seen most clearly when one compares how the same Ukrainian language was treated by the two empires between which the Ukrainian lands found themselves after the partitions of Poland — the **Russian** and the **Austrian** (from 1867, Austro-Hungarian). Up to the mid-nineteenth century, there was almost no purely linguistic persecution in Russian-ruled Ukraine — Ukrainian was simply regarded as a "dialect of Russian." But **in the second half of the nineteenth century** outright bans began: the **Valuyev Circular of 1863** and the **Ems Ukaz of 1876** effectively prohibited book-printing in Ukrainian[12][15].

On the other side of the border, the logic was the reverse. In Austria, Ukrainian (then called "Ruthenian," "Rusyn") was at first also underrated — regarded almost as a "dialect of Polish" — and developed slowly until the **"Ruthenian Triad"** (Markiyan Shashkevych, Ivan Vahylevych, Yakiv Holovatsky) set about creating a full **literary language** out of the "rustic" vernacular; their almanac *Rusalka Dnistrovaya* appeared in 1837. In the second half of the nineteenth century there was **no particular suppression of the Ukrainian language in Austria-Hungary**[13]. This was no accident: the **December Constitution of 1867** guaranteed in the Austrian part of the empire equality of citizens, freedom of speech, assembly, and religion — and remained in force until 1918. On this ground, Ukrainian institutions operated legally in Galicia: as early as after the revolution of 1848 the **Supreme Ruthenian Council** arose in Lviv, and under its influence the Ukrainian-language newspaper **"Zorya Halytska"**[16]. Censorship, of course, existed, but its limit was fundamentally different: "the main thing is that you do not speak out against the emperor — and beyond that, write essentially whatever you like"[17].

The difference showed even in the social order. Serfdom existed in both empires, but **in Russia it was "closer to slavery"** — the historian compares it to the condition of Black slaves in America — whereas in Austria peasants had more rights, and serfdom itself was abolished after the revolution of **1848**[14]. That is, the matter was not a "corrupted dialect": the very same language that one empire banned by decree was, on the other side of the border, calmly codified and developed in the press and in institutions. The ban was a political decision of St. Petersburg, not a property of the language.

## A language is not "invented" — it develops

The very way the question is posed ("when and who invented the Ukrainian language") betrays a misunderstanding of how language works at all. In Vitaliy Dribnytsia's street interview, the interlocutor puts it succinctly: **"Языки не изобретают, язык развивается — это живое явление, оно меняется в веках"** ("Languages are not invented; a language develops — it is a living phenomenon, it changes over the centuries")[7]. This is a basic thesis of linguistics from the school curriculum: a language **develops on its own**, the same way among all peoples, so the notion that "the Ukrainians had a language invented for them" contradicts the very foundations of the discipline[8].

Proof of the language's maturity is the **date of the first work of literature**. The first work in the new Ukrainian literary language is **Ivan Kotlyarevsky's "Eneyida" (Aeneid) (1798)**; before it there already existed dictionaries of the sixteenth–seventeenth centuries, and later Hrinchenko's four-volume dictionary. The appearance of a full-fledged work at the end of the eighteenth century means that the language was **already formed** by then, not "invented" later[9].

The claim of a "dialect" also fails to withstand scrutiny: by the classification of languages, Ukrainian belongs to the **Indo-European** family and, within it, to the **East Slavic** group alongside Belarusian and Russian. These are **three languages of equal standing** within one group, not "a language and its sub-dialect"[10]. The chronological argument is telling too: modern **literary Russian** is the language of Pushkin (not the earlier Lomonosov), and Pushkin was born at about the time the "Eneyida" was already in print. That is, the Ukrainian literary language arose **no later** than modern Russian[11].

## What this means

"Dialects" are not the subject of four-volume academic dictionaries that linguists consult a century later. Hrinchenko's dictionary is a material refutation of the myth: the Ukrainian language was codified as a full-fledged literary language as early as the start of the twentieth century. And together with the language, what the empire tried to erase was also documented — **a separate nation**.

## Citation sources

[1] summary: «Російський міф, що українська — це лише «діалект» російської, спростовується самим існуванням кодифікованої літературної мови. Концентроване свідчення цього — чотиритомний «Словарь української мови» (Київ, 1907–1909) за редакцією Бориса Грінченка: словник, який, за словами Стамбола, є доказом того, що українська мова існує і що це не діалект.» — Historian Every Saturday: Ihor Stambol. Borys Hrinchenko — creator of the 'passport' of the Ukrainian nation (15.03.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=wKWs-gM-J2s (timecodes: 13:26, 22:28, 22:31)

[2] summary: «Словник збирала редакція «Кіевской старини» десятиліттями, а Грінченко (не професійний філолог) упорядкував його на піку своєї діяльності, додавши близько 20 000 власних зібраних слів і співпрацюючи з філологами на кшталт Агатангела Кримського. Картки обговорювали — що є українським, а що ні. Філологи й досі звертаються до словника Грінченка як до першоджерела.» — Historian Every Saturday: Ihor Stambol. Borys Hrinchenko — creator of the 'passport' of the Ukrainian nation (15.03.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=wKWs-gM-J2s (timecodes: 13:26, 21:42, 23:12)

[3] summary: «Стамбол образно називає словник «паспортом нації»: це документ, який засвідчує існування мови, а отже й існування самої нації. Логіка проста: мова — основний виразник нації; якщо існує мова, існує й нація.» — Historian Every Saturday: Ihor Stambol. Borys Hrinchenko — creator of the 'passport' of the Ukrainian nation (15.03.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=wKWs-gM-J2s (timecodes: 22:34, 22:44, 22:50)

[4] summary: «Тоді це було не очевидно навіть для самих українців: багатьох доводилося переконувати, що україномовним може бути весь публічний простір чи навіть родина (родина Грінченків була рідкісним прикладом). Асиміляційний тиск був величезний — тому кодифікація мови була водночас актом націєтворення.» — Historian Every Saturday: Ihor Stambol. Borys Hrinchenko — creator of the 'passport' of the Ukrainian nation (15.03.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=wKWs-gM-J2s (timecodes: 14:59)

[5] summary: «Імперське придушення української мови було системним. Сумнозвісний Валуївський циркуляр 1863 року закрив українські недільні школи (зокрема ті, що фінансувала Єлизавета Скоропадська-Милорадович) і фактично заборонив українськомовне друкування. На західноукраїнські землі (під Австрією, де переслідування було м'якшим) його дія не поширювалася.» — Historian Every Saturday: Iryna Petrenko. Women of Ukraine in the Whirl of Modernization (18.01.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=eqj0DpBViSI (timecodes: 9:49, 9:54, 10:03)

[6] summary: «Заборону обходили через Галичину: Скоропадська-Милорадович передала 100 000 австрійських гульденів і 1863 року заснувала у Львові друкарню імені Тараса Шевченка, де друкували українські книги й переправляли їх по всій Російській імперії. На цій базі згодом постало Наукове товариство імені Шевченка (НТШ, 1892) — неофіційна українська академія наук. Національний рух, за її словами, «не має меж».» — Historian Every Saturday: Iryna Petrenko. Women of Ukraine in the Whirl of Modernization (18.01.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=eqj0DpBViSI (timecodes: 10:50, 10:59, 11:34)

[7] verbatim: «Языки не изобретают, язык развивается — это живое явление, оно меняется в веках.» — A primer on the Ukrainian language: a street dialogue (25.04.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=Vtt3udwG4-c (timecodes: 01:29)

[8] summary: «Базова теза мовознавства (шкільний курс): мову не «винаходять» — вона розвивається сама. У всіх народів мова розвивається, і твердження, що «українцям мову винайшли», суперечить основам мовознавства.» — A primer on the Ukrainian language: a street dialogue (25.04.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=Vtt3udwG4-c (timecodes: 01:40, 01:47, 01:52)

[9] summary: «Перший твір новою українською мовою — «Енеїда» Івана Котляревського (1798, кінець XVIII століття). До цього існували словники XVI–XVII століть і чотиритомний словник Грінченка початку XX століття. Поява повноцінного художнього твору означає, що мова на той час уже була цілком сформована.» — A primer on the Ukrainian language: a street dialogue (25.04.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=Vtt3udwG4-c (timecodes: 02:11, 02:20, 02:25)

[10] summary: «Українська належить до індоєвропейської мовної сім'ї: слов'янські мови поділяються на західні, східні й південні, а східнослов'янські — це українська, білоруська й російська. Усі три — рівноправні мови однієї групи, а не «мова й діалект».» — A primer on the Ukrainian language: a street dialogue (25.04.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=Vtt3udwG4-c (timecodes: 04:01, 04:04, 04:17)

[11] summary: «Літературна російська мова — це мова Пушкіна (а не давнішого Ломоносова), і Пушкін народився приблизно тоді, коли «Енеїда» вже вийшла друком. Тобто українська літературна мова постала не пізніше за сучасну літературну російську.» — A primer on the Ukrainian language: a street dialogue (25.04.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=Vtt3udwG4-c (timecodes: 05:25, 05:35, 05:45)

[12] summary: «на українських землях до середини 19 століття особливих переслідувань якщо ми беремо чисто мову не було українська мова вважалась діалектом російської а вже в другій половині 19 століття почалися Валуєвський циркуляр Емський указ почалися переслідування» — On the history of Ukraine in Ukrainian with a young Russian (04.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=ra_Kc8YHkv4 (timecodes: 01:41, 01:45, 01:54)

[13] summary: «в австрійській імперії традиційно вважалося що українська мова русинська руська тоді там називалася що це діалект польської мови і розвивалась вона достатньо слабко до появи Руської трійці яка намагалася зробити з цієї сільської мови літературну мову а вже друга половина 19 століття в Австро-Угорщині там особливих утисків щодо української мови не було» — On the history of Ukraine in Ukrainian with a young Russian (04.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=ra_Kc8YHkv4 (timecodes: 02:15, 02:26, 02:42)

[14] summary: «кріпосне право в Австрії і кріпосне право в Росії то два різних кріпосних права в Росії це було ближче до рабства фактично як для чорношкірих в Америці а кріпосне право в Австрії селяни мали набагато більше прав і кріпосне право не було таким жорстким як це в Російській імперії» — On the history of Ukraine in Ukrainian with a young Russian (04.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=ra_Kc8YHkv4 (timecodes: 03:50, 03:58, 04:11)

[15] summary: «Валуєвський циркуляр Емський указ по суті заборона книгодрукування українською мовою а на західноукраїнських землях після революції 1848 року після Руської трійці таких утисків не було» — On the history of Ukraine in Ukrainian with a young Russian (04.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=ra_Kc8YHkv4 (timecodes: 07:42, 07:45, 07:49)

[16] summary: «Головна Руська Рада діяла у Львові після діяльності Головної Руської Ради мала своїм впливом і появу україномовної газети Зоря Галицька і там уже таких утисків не було особливо з другої половини 19 століття» — On the history of Ukraine in Ukrainian with a young Russian (04.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=ra_Kc8YHkv4 (timecodes: 08:09, 08:14, 08:19)

[17] summary: «цензура існувала що там що там але в Західній Україні головне щоб ти не виступав проти цісаря проти австрійського а далі пиши власне кажучи що хочеш» — On the history of Ukraine in Ukrainian with a young Russian (04.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=ra_Kc8YHkv4 (timecodes: 08:28, 08:35, 08:38)