# When Ukrainian Identity Emerged

> The myth that "Ukrainian identity is artificial and Rus' = Russians" is false: "Rus'/Rusyn" became the ethnonym of the Ukrainian lands in the 13th century, long before modern nations.

Canonical: https://holospravdy.com/en/when-ukrainian-identity-emerged
Period: davnya-rus | Type: spoke | Updated: 2026-06-21

**TL;DR.** The Kremlin thesis that "Ukrainian identity is artificial and recent, while Rus' is the Russians, because we are one people" rests on "historical statics": the claim that nations exist eternally and unchanged. In reality, the ethnic consciousness of the pre-modern era formed gradually and from the bottom up. According to the recent 6-volume academic series "Ukraine: Essays on History" (Institute of History, NAS of Ukraine), by the end of the 10th century there was no formed ethnic identity on the Ukrainian lands at all — what prevailed was a local, "local-dweller" (tuteishyi) consciousness, then a "land-based" one (Kyivans, Galicians, Chernihivians), and only at the end of the 12th and during the 13th century did "Rus'/Rusyn" become the common endoethnonym of the population of present-day Ukraine. This happened early compared with other European peoples — and had nothing to do with the northern lands, where the self-designation "russky" (an adjective) took hold later and on a different model.

## The myth: identity as an "eternal essence"

The Russian narrative about Ukraine rests on a simple assumption: if a people exists today, it has existed "always" — from the birth of Christ and earlier, unchanged. From this follow two mirror-image conclusions: Ukrainians do not "really" exist, because they were "invented" recently, while Rus' is precisely the Russians, so "we are one people." The historian Vitaliy Dribnytsya calls this move operating with **historical statics**: opponents fail to understand that any identity is dynamic and changes over time[2].

This cycle consists of seven authorial mini-lectures based on the first volume of the recent academic 6-volume series **"Ukraine: Essays on History"** (Institute of History, NAS of Ukraine, 2023–2024), the chapter "Formation of Ethnic Identity"[1]. It answers a direct question: when and how did Ukrainian ethnic consciousness actually emerge — and why its roots cannot be reduced either to an "eternal" people or to a shared "Old Rus'" one.

## Before the 10th century: ethnic identity does not yet exist

The main sign that a people has formed is the appearance of a **self-designation**, recorded in sources and accepted by the members of the community themselves[2]. By this criterion, it is impossible to speak of an ethnic identity on the Ukrainian lands before the end of the 10th century. The first written mentions of the Slavs — the ancestors of Ukrainians — begin in the 5th century, and everything earlier is archaeology, which describes material culture but not ethnic groups.

In the Middle Ages a person was defined not by "nationality" but by entirely different identities: **territorial** (one knew which village or town one lived in), **religious** (which church one attended), and **estate-based** (feudal lord, clergy, or the "third estate")[3]. The reason is the underdevelopment of communications: for a mass ethnic consciousness to appear, one needs **printing** (where you can read that you are a Ukrainian or a Russian), **communication routes** all the way to railways, and **state education** with unified curricula — and that is already the 19th century[4]. As the historian **Natalia Yakovenko** formulates it, the absence of a single information field across a territory "laced with impassable forests and marshes," as princely Rus' was, altogether rules out the possibility of a single identity — so before the formation of Rus' (the second half of the 9th century), the sources record no ethnic identities at all[5].

## Tribes against archaeology: there was no "single people"

The Russian ideologeme of a "single Old Rus' people" is shattered against the concrete sources. The "Primary Chronicle" lists seven (possibly nine) tribal unions on these lands — Polianians, Derevlians, Siverians, Volhynians, Ulichians, Tivertsians, Croats — but this list **does not map onto the archaeology**: only two archaeological cultures can be traced here (the Luka-Raikovetska on the right bank of the Dnipro and the Volyntsevo-Romny on the left bank), which in no way divide into seven[7]. Moreover, the chronicles themselves record enmity and wars between these tribes — one's own kin do not fight like that.

Telling, too, is something else: the artifacts of both archaeological cultures, in the assessment of the archaeologist **Volodymyr Baran**, are 80–85% similar[8] — that is, materially this is rather a single, kindred mass. Dribnytsya, meanwhile, criticizes the very term **"Southern Rus'"** used by the authors of the 6-volume series: in his view, Rus' was **one**, centered on Kyiv, and in the chronicle sense — the lands of present-day northern Ukraine (the Kyiv, Chernihiv, Pereyaslav, and Volhynia regions, and later Galicia)[6]. Either way, neither archaeology nor the chronicles yield a "single people" that could be identified with present-day Russia.

## "Local-dweller" consciousness: an identity the size of a county

So what existed instead of ethnic consciousness? What prevailed was a **"local-dweller" (tuteishyi, local)** consciousness — a term coined by the Belarusian ethnologists **Chakvin and Tereshkovich**. Within it, a person regards as their own only the inhabitants of their own village or a few neighboring ones, and all others — "outsiders" from other counties — as strangers[9]. This is not a unique "backwardness": the researcher **Smith** showed that even in Turkey **before 1900** — despite the sultanate, railways, and newspapers — the local identities of clan, village, and region carried more weight than the all-Turkish one[10]. In certain parts of Belarus, ethnographers recorded the "local-dweller" consciousness right up to the 20th century.

Above this local level rose a **"supra-local," land-based** consciousness — but it was characteristic not of the peasants but of the **elite**: the princes, the administration, the priests, the upper merchantry, that is, the stratum that was effectively common to all of Rus'[11]. This is the very source of the word "land" itself: in place of the vanished tribal names, the chronicles introduce "lands," and the term "land," as medievalists note, is identical to the modern concept of **"country"** — *zemlia*, *kraina*, **Ukraine**[12].

## "Land-based" identity of the 12th–13th centuries: Kyivans, Galicians, Chernihivians

From the 12th century, the **lands** come to the fore — the Rus', Galician, Volodymyr, Volhynian, Chernihiv, and Turiv lands. It is important to distinguish them from principalities: the borders of principalities were constantly changing, while a land remained a **stable unit**[13]. The hierarchy of identities was **concentric** (after Smith): the lowest level was the "local-dwellers," the middle level was the land-based consciousness (Kyivans, Galicians, Chernihivians), and only the highest, weakest level was the all-Rus' one — and the local population was called "Rus'" mainly **from outside**, in dealings with foreigners[14].

That the land-based identity was real and acute is clear from the **constant wars** between the lands — Novgorodians against Suzdalians, Galicians against Kyivans. In such wars the chronicler calls the warriors of his own land "ours" and rejoices at the defeats of rival land-based communities[14]. These unifying processes, which in Europe led to overcoming fragmentation, were on Rus' **interrupted by the Mongol invasion** of the mid-13th century — which is why a Ukrainian late-medieval centralized state never took shape, and the "local-dweller" and "land-based" consciousnesses were preserved for a long time[15].

## The completion of the formation of the Rus' identity

And yet it is precisely at the end of the 12th and during the 14th century, in the assessment of Ukrainian historians, that **the formation of the Rus' identity** on the Ukrainian lands is completed[16]. The specificity of Ukraine here is that not only the political factor worked (the overcoming of fragmentation) but also **large-scale migrations**: the importance of the migration waves caused by the advances of nomads was pointed out already by **Mykhailo Hrushevsky**[17].

The political side of this process was described by **Mykhailo Braichevsky**: within the bounds of the future Ukraine, two integration centers stood out — the western one (Galicia and Volhynia) and the eastern one (Chernihiv), whose spokesmen were the **Romanovych** and **Olhovych** dynasties, which competed for Kyiv and the legacy of Rus'[17]. The princes of these lands **saw themselves as the continuers** of the cause of the former Kyivan princes; according to Yaroslav Isaievych, the compilers of the Galician-Volhynian Chronicle regarded Halych as a "second Kyiv"[18]. An eloquent proof of this Rus' identity is the Ukrainian **students at European universities** at the end of the 15th century: by their allegiance they registered as "Lithuanians" or "Poles," but they called themselves **Rusyns**[19]. At the same time Dribnytsya honestly cautions that this identity encompassed mainly the **elite**, while the peasant mass remained "local-dweller"[19].

## "Rus'/Rusyn" becomes the ethnonym of the Ukrainian lands

The most important thing for refuting the "one people" myth is to trace the **ethnonym** itself. Drawing on the works of the Ukrainian linguist **Antin Hensiorsky** (a researcher of the Galician-Volhynian Chronicle), Dribnytsya shows that from the end of the 10th and the beginning of the 11th century the name "Rus'" spread from the middle Dnipro to the neighboring lands — first the Chernihiv land, then Galicia, Volhynia, and even **Transcarpathia**, where Hungarian sources of the 12th century already speak of a "Rusyn march"[20][21]. Hensiorsky's conclusion is categorical: **over the course of the 13th century** the term "Rus'" in its ethnic sense encompassed all the south-western lands — the territories of present-day northern and western Ukraine — and there became established as an ethnic one[21].

Here too lies the key **linguistic** boundary between the Ukrainian "Rusyn" and the Russian "russky." "Rusyn" is a **noun** (a substantive), a native self-designation. Whereas "russky" was originally an **adjective** (an attributive: "russkie liudi," "Russian people"), which only later became substantivized, turning into a noun[22]. The ethnonym "rus, Rusyn" was on the Russian territories **never a self-designation** of the broad masses, and it entered the chancery language of Moscow late — and even then under the influence of the Kyivan (Kyiv-Mohyla) written school[22].

## An ethnonym from the very beginning: the treaties of 911 and 944

That "Rus'" is an ethnonym, and not a later label, is clear already from the earliest sources. In the "Primary Chronicle" the name "Rus'/Rusyn" is recorded precisely **as an ethnonym** (not a politonym and not a toponym) from the 10th century — in the texts of the **treaties with Byzantium of 911 and 944**, and at first fixed only to the **middle-Dnipro** Rus' land[23]. The Russian researchers **Belova and Petrukhin** noticed a telling detail: in the preamble of the **911 treaty**, Rus' (the princely retinue of Varangian origin) is still **contrasted with the Slovenes**, whereas in the **944 treaty** this contrast is already gone — the name "Rus'" **unites** rather than divides[24]. It was precisely in this interval that the Dnipro Slavs and the Varangians merged into a single community; according to **Oleksiy Tolochko**, the chronicle formula "the Polianians, who are now called Rus'" explains why the mentions of the Polianians disappear so quickly: the Polianians were the first to adopt the name Rus'[24].

## What this means

The unfolded picture of pre-modern identity demolishes the "one people" myth not with a slogan but with a method. To unite the local land-based communities of Ukrainian Rus' with the northern lands (the future Belarus and Russia) into a "single people" there were **no grounds whatsoever** — neither geographic, nor cultural, nor political, nor even a network of communications that would have made it possible[25]. Instead, "Rus'/Rusyn" became, at the end of the 12th and during the 13th century, the **endoethnonym** of precisely the population of present-day Ukraine — early compared with the English, the French, or the Russians. Therefore, Dribnytsya concludes, when in Moscow they repeat that Ukrainians are "russkie" and "we are one people," behind that phrase stands **emptiness**: it is enough to open even a basic textbook of ethnopolitology to see it[26]. Ukrainian identity is neither "artificial" nor "recent" — it has documented medieval roots that do not lead to Russia. More on the very term "Rus'" — in the articles ["'There was no Kyivan Rus''" — the myth examined](/en/did-kyivan-rus-exist) and [how "Rus'" became "Russia"](/en/how-rus-became-russia); on the modern nation-building of the 19th century — in the article [is the Ukrainian nation "artificial"](/en/is-ukrainian-nation-artificial).

## Citation sources

[1] summary: «Базується цей проект на шеститомному українському академічному дослідженні. Називається «Шлях з первісності у цивілізацію», перший том «Українські шати середньовіччя». Всі шість томів — це робота авторського колективу Національної академії України, Інституту історії України; ці томи виходили протягом 2023–2024 років.» — Pre-modern identity No. 1: characteristics of pre-modern ethnicity (12.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=X-EivK6ZZPs (timecodes: 01:31, 01:46)

[2] summary: «Головною ознакою завершення формування будь-якого народу вважається поява етнічної ідентичності, зафіксованої в загальноприйнятій членам спільноти самоназві. Російські псевдоблогери не розуміють поняття історична динаміка, користуються поняттям історична статика: якщо є українці, значить, вони були українцями ще від Різдва Христового. Насправді будь-яка ідентичність динамічна, змінюється з часом.» — Pre-modern identity No. 1: characteristics of pre-modern ethnicity (12.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=X-EivK6ZZPs (timecodes: 05:07, 05:40, 05:56)

[3] summary: «Я про це постійно говорю своїм російським візаві, що для періоду середньовіччя характерна ідентичність територіальна. Людина чітко знала, що вона живе в селі чи в місті, ідентифікувала себе релігійно, бо знала, до якого храму ходить, ідентифікувала себе станово, бо середньовічне суспільство Європи станове.» — Pre-modern identity No. 1: characteristics of pre-modern ethnicity (12.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=X-EivK6ZZPs (timecodes: 07:39, 08:01, 08:14)

[4] summary: «Я завжди кажу росіянам, що для того, щоб появилася сучасна модерна етнічна ідентифікація, повинно бути книгодрукування, де можна було прочитати, що ти українець, італієць чи росіянин; потрібні були шляхи сполучення і бажано залізниці, а це XIX століття; потрібна державна освіта з чіткими програмами. Коли цього немає, немає і чіткої етнічної ідентичності.» — Pre-modern identity No. 1: characteristics of pre-modern ethnicity (12.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=X-EivK6ZZPs (timecodes: 09:52, 10:08, 10:15)

[5] summary: «Як влучно зазначає доктор історичних наук Наталія Яковенко: відсутність єдиного інформаційного поля, простіше — шляхів сполучення, на такій величезній, розшнурованій непрохідними лісами і болотами території, якою була княжа Русь, виключає можливість формування такого типу спільноти. Тобто до утворення Русі, умовно до другої половини IX століття, ми взагалі не можемо говорити про якісь етнічні ідентичності.» — Pre-modern identity No. 1: characteristics of pre-modern ethnicity (12.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=X-EivK6ZZPs (timecodes: 16:09, 16:22, 16:46)

[6] summary: «Мені особисто, як історику, не подобається, що автори вживають термін Південна Русь щодо українських земель. Я вважаю, що Русь була одна, з центром у Києві, і треба йти за літописцями і говорити про Русь у літописному сенсі слова, тобто це землі сучасної північної України: Київщина, Чернігівщина, Переяславщина, Волинь, а потім Галичина.» — Pre-modern identity No. 2: tribes and archaeological cultures (19.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=S4k0SofWi2Y (timecodes: 01:22, 01:34, 01:49)

[7] summary: «Літописець нараховує сім, можливо, дев'ять племінних союзів: поляни, древляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці, сіверяни. Але на території України в цей період існувало всього дві археологічні культури: Лука-Райковецька і Волинцевсько-роменська. Дві або за росіянами три археологічні культури і сім літописних племінних союзів — як це сумістити? Прямої відповідності немає.» — Pre-modern identity No. 2: tribes and archaeological cultures (19.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=S4k0SofWi2Y (timecodes: 04:42, 08:16, 11:36)

[8] summary: «Ці дві археологічні культури, за твердженням українського археолога, доктора історичних наук Володимира Барана, схожі за своїми артефактами, передусім керамікою, на 80–85%. Тобто тут існував якийсь союз племен.» — Pre-modern identity No. 2: tribes and archaeological cultures (19.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=S4k0SofWi2Y (timecodes: 08:50, 09:00)

[9] summary: «Як показує аналіз джерел, у домодерні часи велике поширення мала ідентичність, яку білоруські етнологи Чаквін і Терешкович назвали самосвідомістю тутешніх, або тутейших. У рамках цієї тутейшої самосвідомості своїми усвідомлюються лише мешканці власного населеного пункту чи кількох сусідніх; усім іншим, чужоволосцям з інших волостей, вони протиставляють себе як чужим.» — Pre-modern identity No. 3: "local" self-awareness (26.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=ftwpYRXEDA0 (timecodes: 03:31, 03:58, 04:15)

[10] summary: «Характеризуючи самоусвідомлення жителів Туреччини до 1900 року, дослідник Сміт вказує, що місцеві ідентичності родового клану, села, регіону часто мали куди більшу вагу, ніж загальнотурецька. Це початок XX століття — султанат, залізні дороги, газети, журнали, але при цьому зберігалася така ситуація.» — Pre-modern identity No. 3: "local" self-awareness (26.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=ftwpYRXEDA0 (timecodes: 05:01, 05:14)

[11] summary: «Ідентичність тутейших усе ж не була властива представникам княжої верхівки, фактично єдиної для всієї Русі, а також наближеним до неї групам соціальної еліти. Тутейша свідомість — переважно сільського населення, а княжа еліта і наближені до неї групи формували вже трошки іншу свідомість, не тутейшу, а надтутейшу, земельну.» — Pre-modern identity No. 3: "local" self-awareness (26.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=ftwpYRXEDA0 (timecodes: 08:30, 08:41, 09:17)

[12] summary: «Поява земель у Русі зумовлена виникненням замість колишніх племен нових суспільно-історичних організмів, які називаються в літописах «землі». Землі тотожні, як зазначають медієвісти, сучасному поняттю «країна»: тобто земля, країна, Україна. Вживання терміна «земля» відносно окремих частин давньої Русі простежується з другої чверті XII століття.» — Pre-modern identity No. 3: "local" self-awareness (26.07.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=ftwpYRXEDA0 (timecodes: 12:58, 13:07, 13:12)

[13] summary: «Після зникнення з літописів назв племен на перше місце стають так звані землі: Руська, Галицька, Володимирська, Волинська, Чернігівська, Турівська. Землі слід відрізняти від князівств: кількість князівств та їхні межі змінювалися, а земля натомість виступала достатньо стабільною одиницею.» — Pre-modern identity No. 4: land-based self-awareness, 12th–13th centuries (02.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=6-y1VXiAf1A (timecodes: 00:30, 02:48, 02:56)

[14] summary: «В ієрархії етнічних ідентичностей давньої Русі простежується зазначена Смітом концентричність: самоусвідомлення тутешніх на найнижчому рівні, середній рівень — земельна самосвідомість (кияни, галичани), і загальноруська ідентичність, що ми типу Русь. Загальноруська ідентичність усвідомлювалася набагато слабше за земельну; руським населення Русі звалося зазвичай лише при спілкуванні з іноземцями.» — Pre-modern identity No. 4: land-based self-awareness, 12th–13th centuries (02.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=6-y1VXiAf1A (timecodes: 06:27, 06:43, 05:38)

[15] summary: «Своїми для членів локальних спільнот виступали лише ті, хто проживав на їхній території, а всі решта вважалися чужими — про це свідчать постійні війни між спільнотами всередині Русі: між ростово-суздальцями і новгородцями, галичанами і киянами. Ці процеси централізації у нас на Русі були перервані в середині XIII століття монгольським вторгненням, тому української пізньосередньовічної централізованої держави не склалося.» — Pre-modern identity No. 4: land-based self-awareness, 12th–13th centuries (02.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=6-y1VXiAf1A (timecodes: 07:00, 14:17, 14:28)

[16] summary: «Цей випуск має назву «Завершення формування руської ідентичності». На думку українських істориків, саме в період кінця XII — XIV століття завершується формування руської ідентичності. Специфікою України є те, що тут спрацював не лише політичний чинник, тобто переборення феодальної роздробленості, а й широкомасштабні міграції в межах сучасних українських земель. Формування єдиного етносу в Русі входить у завершальну стадію вельми рано порівняно з іншими народами Європи.» — Pre-modern identity No. 5: completion of the formation of Rus' identity (09.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=ZnhJo2fZaFU (timecodes: 00:40, 01:34, 02:58)

[17] summary: «Грушевський відзначив величезну вагу масштабних міграційних хвиль у межах сучасної української території та їх непересічну роль в утворенні українського народу. Брайчевський показав виявлення в межах майбутньої України двох політичних інтеграційних центрів — західного (Галичина і Волинь) і східного (Чернігів), головними речниками яких були Волинська династія Романовичів і Чернігівська династія Ольговичів.» — Pre-modern identity No. 5: completion of the formation of Rus' identity (09.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=ZnhJo2fZaFU (timecodes: 06:02, 07:55, 08:51)

[18] summary: «Ольговичі чернігівські і Романовичі галицько-волинські конкурували в боротьбі за Київ, об'єднуючи Русь-Україну різного роду зв'язками. Виникнення єдиної етнічної самосвідомості було наслідком того, що князі Галицько-Волинської і Чернігівської земель усвідомили себе продовжувачами справи колишніх могутніх київських князів; як стверджує Ярослав Ісаєвич, укладачі Галицько-Волинського літопису вважали, що Галич був другим Києвом, спадкоємцем традицій першої київської держави.» — Pre-modern identity No. 5: completion of the formation of Rus' identity (09.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=ZnhJo2fZaFU (timecodes: 10:07, 12:43, 11:23)

[19] summary: «Наші студенти, які навчалися в європейських університетах наприкінці XV століття, акцентують на тому, що вони або литвини, якщо родом із Великого князівства Литовського, або поляки, бо в короні польській, але себе вони називають русини. Але наголошую, що ця ідентичність охоплювала тільки невелику частину елітного населення Русі; основне населення — селяни — навряд чи себе якимось чином, крім місцевих тутейших, усвідомлювали.» — Pre-modern identity No. 5: completion of the formation of Rus' identity (09.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=ZnhJo2fZaFU (timecodes: 13:48, 14:53, 15:55)

[20] summary: «Автор Генсьорський детально аналізує процес поширення назви Русь на різні території та населення Русі-України і фіксує відображення його в джерелах. Він показує, що саме з кінця X — початку XI століття назва Русь — як топонім і як етнонім — та похідні від неї починають вживатися стосовно сусідньої з Києвом Чернігівської землі.» — Pre-modern identity No. 6: the spread of the ethnonym 'Rus'' (23.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=aBf-Ps2Lyek (timecodes: 00:57, 01:11, 01:22)

[21] summary: «Тоді ж етнонім Русь, русин утверджується на Закарпатті, що свідчить про усвідомлення його мешканцями етнічної єдності з населенням решти руських земель; угорські джерела XII століття називають руську чи русинську марку. Генсьорський підсумовує: протягом XIII століття термін Русь у його етнічному значенні охопив усі південні і південно-західні землі — землі сучасної північної і західної України; на південно-західних землях термін Русь уже в XIII столітті усталився як етнічний термін.» — Pre-modern identity No. 6: the spread of the ethnonym 'Rus'' (23.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=aBf-Ps2Lyek (timecodes: 10:18, 11:08, 13:31, 14:01)

[22] summary: «Русин, за Генсьорським, є субстантивом, а «руський» первинно було атрибутивом, який зазнав субстантивації. Коли ми тролимо росіян, кажемо, що українець-русин — це іменник, а «руский» — це прикметник: «русские» було прилагательным, «русские люди» — существительным, і лише з часом слово «русский» з прикметника стало іменником. Етнонім «русь, русин» на російських територіях ніколи не мав великого поширення, не був самоназвою.» — Pre-modern identity No. 6: the spread of the ethnonym 'Rus'' (23.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=aBf-Ps2Lyek (timecodes: 15:28, 15:55, 16:14)

[23] summary: «Назва Русь, русин як етнонім — саме як етнонім, не політонім, не назва політичної організації, не топонім — фіксується в «Повісті временних літ» з X століття, у договорах із Візантією 911 і 944 років. На початку існування Київської держави назва Русь ще не поширювалась на всю територію, а закріпилася лише за середньонадніпрянською руською землею.» — Pre-modern identity No. 7: 'Rus'' as an ethnonym, the treaties of 911/944 (30.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=KblO7s-5Hcw (timecodes: 00:52, 01:11, 01:24)

[24] summary: «Російські дослідники Бєлова і Петрухін зробили спостереження: у преамбулі до договору 911 року міститься протиставлення Русі, тобто княжої дружини варязького походження, і словен. А в договорі 944 року цього дуалізму вже немає — ім'я Русь уже об'єднує, а не роз'єднує варягів і слов'ян. Олексій Толочко вважає, що словами «Поляне, яже нині зовемая Русь» літописець пояснює швидке зникнення згадок про полян: поляни першими прийняли ім'я Русь.» — Pre-modern identity No. 7: 'Rus'' as an ethnonym, the treaties of 911/944 (30.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=KblO7s-5Hcw (timecodes: 01:24, 01:50, 02:35)

[25] summary: «Для об'єднання локальних земельних спільнот території сучасної України з північними земельними спільнотами — Білорусі, Росії — в один народ у межах усієї Русі ані природно-географічних, ані культурних, ані політичних підстав не було. На думку сучасних українських істориків, саме наприкінці XII — у XIII столітті Русь стала ендоетнонімом, тобто власною назвою для населення сучасної України.» — Pre-modern identity No. 7: 'Rus'' as an ethnonym, the treaties of 911/944 (30.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=KblO7s-5Hcw (timecodes: 11:17, 11:32, 13:39)

[26] summary: «До чого були всі ці лекції? До того, що коли росіяни говорять, що ми, українці, «русские», що ми один народ, ця фраза не варта нічого: за цією фразою стоїть пустота. Для того, щоб розібратися в цій ситуації, треба як мінімум хоч щось почитати з етнополітології.» — Pre-modern identity No. 7: 'Rus'' as an ethnonym, the treaties of 911/944 (30.08.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=KblO7s-5Hcw (timecodes: 14:05, 14:22, 14:28)