# Катинський розстріл 1940 року

> Радянський міф, що польських офіцерів у Катині розстріляли нацисти, спростований документами самого СРСР: убивства скоїло НКВД навесні 1940-го за рішенням Політбюро — зокрема в Харкові.

Canonical: https://holospravdy.com/katynskyy-rozstril
Period: druha-svitova | Type: spoke | Updated: 2026-07-18

**TL;DR.** Понад пів століття СРСР твердив, що польських офіцерів у Катинському лісі розстріляли німці 1941 року. Це брехня, спростована **власними документами Кремля**. Насправді близько **22 тисяч** польських військовополонених та в'язнів знищило радянське **НКВД навесні 1940 року** — за рішенням Політбюро, підписаним особисто Сталіним. Частину жертв розстріляли **в Україні, у Харкові**, й поховали в П'ятихатках, а в'язнів з українських тюрем — у Биківні під Києвом. Катинь — хрестоматійний приклад того, як радянська держава десятиліттями фальсифікувала історію, перекладаючи власний злочин на ворога.

## Міф і його проста спростовність

Радянська, а тепер і російська пропаганда десятиліттями стверджувала: масові поховання польських офіцерів у Катинському лісі під Смоленськом — справа рук нацистів, які нібито розстріляли полонених улітку 1941 року. У вуличному диспуті Віталій Дрібниця розбиває цей міф одним логічним ударом: розстріли під Смоленськом, **у Харкові** та інших місцях відбулися **ще 1940 року** — а німецькі війська прийшли на ці території лише **1941-го**. Отже, фізично зробити це німці не могли: страчували **радянські солдати, НКВД**, за рішенням спеціальної «трійки»[1]. Це не гіпотеза — документи про ці розстріли сама Росія офіційно передала польській стороні у 1990-х роках[2].

## Що сталося насправді

Восени 1939 року, після спільного з нацистською Німеччиною поділу Польщі, СРСР захопив у полон сотні тисяч польських військових. Офіцерів, поліціянтів, прикордонників та представників інтелігенції зібрали в трьох головних таборах — Козельському, Старобільському й Осташківському — та в тюрмах Західної України й Західної Білорусі.

**5 березня 1940 року** нарком внутрішніх справ **Лаврентій Берія** подав Сталінові записку з пропозицією розстріляти близько **25 700** цих в'язнів як «затятих ворогів радянської влади». Того ж дня Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило рішення про страту — під ним стоять підписи **Сталіна, Молотова, Ворошилова, Кагановича, Мікояна й Калініна**. Навесні 1940 року НКВД розстріляло — за пострілом у потилицю — **21 857 осіб** (за звітом голови КГБ Шелєпіна 1959 року). Мотив, за оцінкою істориків, був холоднокровно прагматичним: позбавити майбутню Польщу її військової та інтелектуальної еліти.

Страти відбувалися в кількох місцях, кожне з яких прив'язане до конкретного табору:

- в'язнів **Козельського** табору вивозили в **Катинський ліс** під Смоленськом (звідси й загальна назва злочину);
- офіцерів **Осташківського** табору страчували у внутрішній тюрмі **Калініна** (Твер) і ховали в **Мєдному**;
- полонених **Старобільського** табору — знищили **в Харкові**.

## Український вимір Катині

Катинь — не лише «російсько-польська» історія. Значну частину злочину скоєно **на території України**. Полонених офіцерів зі Старобільського табору (нині Луганщина) звозили залізницею до **Харкова**, розстрілювали у внутрішній тюрмі харківського НКВД і таємно ховали в лісопарку **П'ятихатки** — близько **3 800 осіб**. Сьогодні там стоїть меморіал, одне з чотирьох головних місць катинських поховань.

Окремо існує **Український катинський список** — перелік **3 435** польських громадян, розстріляних НКВД у тюрмах Західної України за тим самим рішенням Політбюро від 5 березня 1940 року. Україна офіційно передала цей список Польщі **5 травня 1994 року**. Їхні тіла лежать у **Биківні** під Києвом — місці масових поховань жертв радянського терору, яке поляки називають «**четвертою Катинню**». Тобто Катинь — це історія і про українську землю, перетворену радянською державою на місце страти, і про той самий репресивний апарат, що нищив і українців (див. [«Розстріляне відродження»](/rozstrilyane-vidrodzhennya)).

## Півстоліття брехні

Найпоказовіше в Катині — не лише сам злочин, а те, як довго й наполегливо його приховували. У 1943 році, після того як німці виявили поховання й оголосили про радянську провину, СРСР усе заперечив. Мало того — саме катинське питання й розірвало радянсько-польський союз: коли еміграційний уряд генерала Владислава Сікорського зажадав незалежного розслідування Міжнародного Червоного Хреста, Сталін використав це як привід і **25 квітня 1943 року розірвав дипломатичні відносини з польським урядом**, звинувативши поляків у «змові» з Берліном (у диспуті Дрібниця датує розрив розпливчасто — «кінцем 43-го чи 44-го», хоча насправді це квітень 1943 року, а не Тегеранська конференція, як припускав співрозмовник)[3]. А в 1944-му радянська влада створила спеціальну **комісію Бурденка**, яка з наперед відомим висновком «встановила»: поляків розстріляли німці в серпні 1941 року. Цю версію Кремль офіційно обстоював понад **сорок років** і навіть намагався закріпити на Нюрнберзькому процесі.

Правда пробивалася повільно й лише під тиском розпаду системи:

- **13 квітня 1990 року** комюніке ТАРС уперше визнало відповідальність НКВД; Михайло Горбачов передав частину документів і підтвердив поховання в Мєдному та П'ятихатках.
- У **жовтні 1992 року** посланець Бориса Єльцина передав Польщі розсекречену «**Особливу папку № 1**» — саму записку Берії й рішення Політбюро від 5 березня 1940 року з підписом Сталіна. Це був документальний «димний пістолет».
- **26 листопада 2010 року** Державна дума РФ ухвалила заяву, що прямо поклала провину на Сталіна й радянське керівництво.

Та навіть тоді фракція **КПРФ голосувала проти** й далі заперечувала радянську відповідальність — «катинська брехня» дожила до наших днів. У путінській Росії Катинь дедалі частіше знову перетворюють на предмет «сумнівів», а меморіали — на майданчик реваншистської пропаганди.

## Чому це важливо

Катинь — це модель радянської, а тепер і російської історичної політики в чистому вигляді: скоїти масове вбивство, десятиліттями перекладати його на ворога, знищувати й підробляти документи, а коли брехня стає нестерпною — визнавати мінімум і одразу починати новий цикл «сумнівів». Той самий метод — приписати собі чужі заслуги, а власні злочини списати на інших — лежить в основі й [культу «Великої Перемоги»](/kult-velykoyi-peremohy), і виправдань [пакту Молотова–Ріббентропа](/pakt-molotova-ribbentropa), спільної з Гітлером точки старту Другої світової. Катинь важлива саме тим, що тут брехню спростовано не інтерпретацією, а **власним підписом ката** — рішенням Політбюро, яке Кремль сам оприлюднив.

## Джерела цитувань

[1] summary: «Как немцы могли расстрелять польских офицеров под Смоленском, под Харьковом и в некоторых других местах в сороковом году, если они туда пришли только в сорок первом? Это советские солдаты, НКВД расстреливали пленных польских офицеров по решению специальной тройки — при чём здесь немцы?» — Про фашизм, вермахт та Катинь: хто насправді розстріляв польських офіцерів (14.09.2026) — https://www.youtube.com/watch?v=Hyfq2lD32jc (таймкоди: 06:14, 06:26, 07:39, 08:11, 08:16)

[2] summary: «Документы об этих расстрелах в девяностых годах официально передали польской стороне.» — Про фашизм, вермахт та Катинь: хто насправді розстріляв польських офіцерів (14.09.2026) — https://www.youtube.com/watch?v=Hyfq2lD32jc (таймкоди: 05:54, 05:57)

[3] summary: «Советско-польские дипломатические отношения распались не из-за Тегерана: они распались из-за того, что польское правительство требовало расследовать убийство в Катыни — что это сделали не немцы, а Россия.» — Приємна розмова з підписником про історію (22.12.2021) — https://www.youtube.com/watch?v=BWTarkWfXuU (таймкоди: 08:01, 08:16, 08:19)