# Передача Криму 1954: чи була вона незаконною

> Міф «Крим передали Україні незаконно» — основа виправдання анексії 2014. Передачу 1954 оформили три укази й зміни до Конституції СРСР, а кордони Росія визнала 1994 і 1997 років.

Canonical: https://holospravdy.com/peredacha-krymu-1954
Period: holodna-viyna | Type: spoke | Updated: 2026-06-20

**TL;DR.** «Крим передали Україні незаконно» — наріжний камінь кремлівського виправдання анексії 2014 року. Юридично це міф. Передачу Кримської області 1954 року оформили за всіма тодішніми радянськими процедурами: трьома указами Президій Верховних Рад РРФСР, УРСР і СРСР та синхронними змінами до Конституції СРСР 1936 року, де Крим зник зі складу Росії й з'явився у складі України. Севастополь окремо не «лишався російським» — категорії «місто республіканського значення» 1954 року взагалі не існувало. А постанова парламенту РФ 1992 року про «незаконність» передачі не має жодної сили над міжнародно визнаними кордонами, які сама Росія підтвердила Будапештським меморандумом 1994 року і Договором про дружбу 1997 року.

## Міф: «Хрущов незаконно подарував Крим»

Російська пропаганда подає передачу Криму 1954 року двома способами. Простіший — карикатура про «п'яного Хрущова», що «подарував Крим за мішок картоплі». Серйозніший, на який і спирається юридичне виправдання анексії, — теза, нібито не були виконані всі процедури радянського законодавства: документ підписала лише Президія Верховної Ради, а Севастополь мав «окремий статус» і нібито взагалі не передавався.

Розібрати цей міф Vox Veritatis запросив Андрія Магеру — фахівця з конституційного права, випускника юридичного факультету Львівського університету, який понад 14 років працював у Центральній виборчій комісії України (з 2004-го по 2018 рік був заступником її голови). Його висновок однозначний: подібні твердження «далекі від дійсності», бо процес 1954 року «як почався, так і завершився цілком легітимно з дотриманням усіх конституційних процедур»[1][4].

## Три укази й зміни до Конституції 1936 року

Передачу Кримської області оформили не одним, а **трьома** указами президій верховних рад — РРФСР, УРСР і СРСР[2]. Союзний указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» ухвалено **19 лютого 1954 року**, а **26 квітня 1954 року** Верховна Рада СРСР затвердила його окремим **законом**.

Саме цей закон і закриває питання «процедури». Він не просто переніс область з однієї республіки в іншу — він вніс **зміни до Конституції СРСР 1936 року** (статті 22 і 23, що поіменно перелічували області РРФСР і УРСР): у переліку адміністративних одиниць РРФСР Кримська область зникла, а в переліку Української РСР — з'явилася[3]. Відтоді й Крим, і Севастополь фігурували в конституційних переліках саме як адміністративні частини Радянської України, а не Росії[15]. «Сталінська» Конституція, ухвалена 5 грудня 1936 року й чинна до 1977-го, поіменно перелічувала всі складові частини кожної союзної республіки, тож зміна складу республіки автоматично вимагала зміни конституційного тексту. Її зробили. Отже, передачу закріплено на найвищому — конституційному — рівні всіх трьох конституцій: РРФСР, УРСР і СРСР[4].

## «Немає процедури — отже незаконно»? Хвіст не керує собакою

Улюблений контраргумент проросійських «легістів»: окремого закону, який покроково розписував би **процедуру** передачі території від однієї республіки до іншої, у радянському праві не існувало — а раз процедури немає, то й передача «незаконна».

Магера показує логічну хибу цього аргументу. Процедура — похідна від підстави, а не навпаки: «хвіст не може головою собаки керувати». Відсутність детально прописаної процедури не робить конституційну норму «мертвою» — норма діє незалежно від того, ухвалили на її розвиток окремий підзаконний акт чи ні[10]. Більше того, наголошує він, навіть якби указів президій узагалі не було, а були **лише зміни до Конституції 1936 року** — самого факту, що Крим конституційно вилучили з Росії й конституційно включили до України, «більш ніж достатньо», аби вважати процедуру дотриманою[11]. Передача території, до речі, не була в СРСР чимось безпрецедентним: ще у 1920-х роках Таганрог, частину Білгородщини й Стародубщину передали з Радянської України Радянській Росії — щоправда, за іншою Конституцією, яка ще не містила поіменного переліку областей[9].

## Севастополь: указ 1948 року нічого не «вилучав»

Окремий вузол міфу — Севастополь. Мовляв, він мав «особливий статус» і Україні не передавався. Це непорозуміння.

Указ Президії Верховної Ради РРФСР від **29 жовтня 1948 року** справді виокремив Севастополь — але лише як **самостійний адміністративно-господарський центр** з окремим бюджетом, тобто місто, що фінансувалося окремим рядком, незалежно від Кримської області. Це й усе[5]. Указ не вилучав Севастополь зі складу Кримської області територіально й нічого в кордонах не змінював. Сама по собі згадка про «місто республіканського підпорядкування» в тексті указу не створювала окремого конституційного статусу: на **конституційному рівні** такої категорії ні у 1948-му, ні у 1954 році не існувало — у тодішніх конституціях РРФСР переліку таких міст не було. Чітке конституційне визначення ця категорія дістала аж із новими республіканськими конституціями 1978 року — і саме тоді, **20 квітня 1978 року**, Конституція Української РСР уперше поіменно назвала містами республіканського підпорядкування два міста: Київ **і Севастополь**[6][7]. Тобто конституційно «республіканським» Севастополь закріпили вже у складі Української РСР, а не Росії.

Промовисто, що це визнавало й саме російське МЗС. Магера зачитує висновок заступника міністра закордонних справ РФ Пастухова, підготовлений 1996 року на запит Ради Федерації: указ 1948 року не виділяв Севастополь зі складу Кримської області в самостійну одиницю, тож «город Севастополь был передан в Украине вместе с крымской области»[16]. Тобто російське зовнішньополітичне відомство письмово стверджувало те саме, що й українська сторона: Севастополь 1954 року передали разом із Кримом.

## Карело-Фінська РСР: коли «антиконституційно» — це про Росію

Окремий доказ непослідовності кремлівського аргументу — Карело-Фінська РСР. Її утворили як шістнадцяту союзну республіку **1940 року** (того самого, коли СРСР анексував країни Балтії), а **1956 року** ліквідували, понизивши до автономії у складі РРФСР[12].

Тут і криється парадокс. Якщо вже прискіпуватися до «процедур», то Конституція СРСР 1936 року передбачала повноваження **утворювати** союзні республіки, але **не передбачала механізму їх ліквідовувати**[13]. Ліквідацію Карело-Фінської РСР провели, за словами Магери, «грубим, ремісничим способом» — просто переписавши конституційний рядок. За тією самою логікою, якою Москва оголошує «антиконституційною» передачу Криму, антиконституційним «переворотом» довелося б визнати й ліквідацію цілої союзної республіки у власному складі[14]. Аргумент, що мав би бити по Україні, насправді б'є по Росії.

## Постанова парламенту РФ 1992 року: політика, а не право

Уже на початку 1990-х російський парламент почав висувати територіальні претензії. Як згадує Дрібниця, **1992 року Верховна Рада Росії** (ще не Держдума) заявила, що Крим і Севастополь «передані незаконно»[22]; **1993 року** російський парламент окремо проголосив «російський статус» Севастополя.

Ці акти не мають юридичної сили над міжнародно визнаними кордонами — і це підтвердила сама міжнародна спільнота. Після рішення 1993 року з ініціативи України зібралася Рада Безпеки ООН, де представники МЗС Росії дистанціювалися від парламенту, підтримавши позицію президента, а Рада Безпеки ухвалила заяву на підтримку територіальної цілісності України й засудила постанову російського парламенту. Сам Борис Єльцин публічно заявив, що йому «соромно за таке рішення».

Головне ж — Росія неодноразово й на найвищому рівні **сама визнала** українські кордони, включно з Кримом і Севастополем. Ще на рівні радянських республік Україна й Росія взаємно визнали територіальну цілісність одна одної 1990 року[8]. Потім — Будапештським меморандумом **5 грудня 1994 року**, де РФ зобов'язалася поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. Потім — Договором про дружбу, співробітництво і партнерство, підписаним **31 травня 1997 року** (чинний з 1 квітня 1999-го), стаття 2 якого прямо закріпила взаємне визнання непорушності існуючих кордонів. Держава не може спершу договором визнати кордон сусіда, а тоді посилатися на власну внутрішню постанову, щоб цей кордон заперечити.

## Самовизначення: чому «референдум» 2014 року — юридичний нуль

Останній рубіж кремлівського виправдання — нібито Крим 2014 року «реалізував право на самовизначення». Магера, посилаючись на джерела міжнародного права, показує, чому це не працює.

Право на самовизначення справді закріплене у Статуті ООН 1945 року і в Міжнародних пактах про права людини 1966 року (стаття 1 кожного з них), однак чіткого юридичного **визначення «нації»** не дає жоден міжнародний договір[19]. Понад те, у колізії між самовизначенням і територіальною цілісністю держави міжнародне право віддає перевагу самовизначенню лише в одному випадку — для **колоніальних народів** (як у Декларації ООН 1960 року про надання незалежності колоніальним країнам і народам)[20]. Крим під цей виняток не підпадає.

Звідси висновок: «референдум» у Криму в березні 2014 року був юридичним нулем одразу з трьох причин — там не існувало окремої нації, що могла б реалізувати самовизначення (а Конституція України забороняє відокремлення будь-якої частини території); будь-яке голосування під військовою окупацією неправомірне за визначенням; і не існувало навіть закону про місцеві референдуми, ухвалювати який має право тільки Верховна Рада України[21]. Детальніше про обставини анексії — у статті [«Російсько-українська війна 2014»](/rosijsko-ukrayinska-vijna-2014).

До того ж жодного «російського» суб'єкта самовизначення в Криму не було й історично: і Карело-Фінська РСР, і три радянські конституції (1924, 1936, 1977) однаково гарантували **вільний вихід** зі складу СРСР лише союзним республікам[18] — Україні в тому числі, Криму як автономії — ні.

## Що це значить

Юридичний міф про «незаконну передачу Криму» — це не нейтральна суперечка про радянське діловодство 1954 року. Це фундамент, на якому Кремль вибудував виправдання збройної анексії 2014-го: спершу оголосити кордон «незаконним», потім — «виправити історичну помилку» танками.

Але факти стоять проти цієї конструкції на кожному кроці. Передачу 1954 року оформили за всіма тодішніми процедурами й закріпили на конституційному рівні трьох республік. Севастополь передали разом із Кримом — це визнавало навіть російське МЗС. Постанови російського парламенту 1992–1993 років не мають сили над кордонами, які сама Росія визнала договорами 1994 і 1997 років. А «референдум» 2014-го не створив жодного права — лише задокументував окупацію. Як влучно сформулював співрозмовник, легітимність ширша за саму лише «букву»: вона охоплює і конституційність, і відповідність міжнародному праву[17] — а за всіма трьома вимірами незаконною була не передача 1954 року, а анексія 2014-го.

## Джерела цитувань

[1] paraphrase: «Вони говорять що Крим був начебто переданий незаконно нелегітимно що начебто Севастополь мав якийсь окремий статус і його не передавали; насправді подібні твердження далекі від дійсності.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 03:44, 03:47, 03:50)

[2] paraphrase: «В 1954 році був указ, причому таких указів було три: указ Президії Верховної Ради РРФСР, указ Президії Верховної Ради Української, указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу Радянської Росії до складу Української РСР.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 04:09, 04:13, 04:17, 04:20, 04:24)

[3] paraphrase: «В 54-му році також законом Союзу РСР були внесені зміни до Конституції Союзу РСР, де в позиції щодо Радянської Росії Кримська область зникла, а в позиції щодо Української РСР з'явилась Кримська область, чого раніше не було.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 05:13, 05:18, 05:21, 05:36, 05:41)

[4] verbatim: «В 54-му році цей процес як почався так і завершився цілком легітимно з дотриманням усіх конституційних процедур як Конституції Радянської Росії, як Конституції Радянської України, так і загалом Конституції Союзу РСР.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 05:45, 05:49, 05:52, 06:00)

[5] paraphrase: «Був указ Президії Верховної Ради Радянської Росії 1948 року, яким було визначено місто Севастополь як окрема господарська одиниця у складі Радянської Росії; це означало що Севастополь просто фінансувався окремо в бюджеті, окремо від Кримської області.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 06:19, 06:26, 06:32, 06:43, 06:47)

[6] paraphrase: «Ні станом на 1948 рік, ні станом на 1954 рік на конституційному рівні жодного разу не було такого поняття як місто республіканського значення; така категорія міст з'явилися лише у 1978 році, коли були прийняті остання конституція Радянської Росії і остання конституція Радянської України.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 06:56, 07:02, 07:13, 07:19, 07:23)

[7] paraphrase: «В Конституції української РСР 20 квітня 78-го року в переліку міст республіканського підпорядкування були лише два міста: це місто Київ і місто Севастополь.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 07:42, 07:47, 07:50, 07:53)

[8] paraphrase: «Це було закріплено міждержавними договорами між Україною і Росією не тільки в 97-му році, але в 1990 році, коли і Радянська Україна і Радянська Росія визнали територіальну цілісність один одного і жодних претензій територіальних один до одного ніколи нема.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 08:20, 08:22, 08:26, 08:29, 08:33)

[9] summary: «Таганрог, частина Білгородської області, стародубщина — невеликі території — дійсно були передані зі складу Радянської України Радянській Росії, але це було зроблено ще в 20-х роках, коли діяла інша Конституція, яка не передбачала ні переліку областей, ні цих формальностей, які з'явилися в сталінській Конституції 36-го року.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 09:05, 09:22, 09:26, 09:38, 10:00)

[10] paraphrase: «Процедура залежить від засад, від підстав, а не навпаки; відсутність чітко визначеної процедури щодо передачі певних територій від однієї союзної республіки до складу іншої не означає, що та чи інша конституційна норма є мертвою.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 14:26, 14:28, 14:33, 14:46, 14:51)

[11] summary: «Навіть якби не було указів Президій Верховних Рад, а були лише зміни до Конституції СРСР 1936 року, де зі складу Радянської Росії зникла Кримська область, а в складі Радянської України з'явилася Кримська область — цього є більш ніж достатньо для того, аби говорити про те, що процедура передачі області була дотримана.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 15:27, 15:35, 15:41, 15:46, 15:53)

[12] paraphrase: «Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка, союзна республіка у складі СРСР, була утворена в 1940 році, у той рік коли мала місце окупація і анексія Литви, Латвії, Естонії, і проіснувала 16 років до 1956 року.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 2 (21.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=6tZogkIhmvo (таймкоди: 00:46, 00:55, 00:58, 01:11, 01:14)

[13] paraphrase: «Якщо ми піднімемо Конституцію 1936 року, то серед повноважень союзних органів влади не було такого питання як ліквідація союзної республіки; утворення союзної республіки повноваження було, а ось ліквідації союзної республіки повноважень не було.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 2 (21.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=6tZogkIhmvo (таймкоди: 01:40, 01:44, 01:48, 02:01, 02:03)

[14] paraphrase: «В Конституції 36-го року було передбачено створення союзних республік, але жодним чином ніде не говориться про ліквідацію, і це було здійснено грубий антиконституційний спосіб, тоді мав місце антиконституційний переворот.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 2 (21.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=6tZogkIhmvo (таймкоди: 03:06, 03:11, 03:16, 03:19)

[15] paraphrase: «В Конституції Радянської Росії не було ні Криму ні Севастополя в переліку, а навпаки в Конституції Радянської України і Крим і Севастополь були як адміністративні частини Радянської України.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 2 (21.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=6tZogkIhmvo (таймкоди: 15:38, 15:43, 15:49, 15:51, 15:56)

[16] verbatim: «город Севастополь был передан в Украине вместе с крымской области» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 2 (21.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=6tZogkIhmvo (таймкоди: 18:50, 18:52)

[17] paraphrase: «Було б некоректно говорити про те, що рішення будь-якого з головних органів Організації Об'єднаних Націй, чи це Ради Безпеки, чи Генеральної Асамблеї, є необов'язковими; говорити, що резолюції Генеральної Асамблеї ООН не обов'язкові до виконання, це таке, що не витримує критики.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 2 (21.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=6tZogkIhmvo (таймкоди: 20:25, 20:30, 20:57, 21:03, 21:06)

[18] paraphrase: «Усі без винятку Конституції СРСР, починаючи з 1924 року, наступна 1936 року Сталінська конституція і остання брежнєвська конституція 1977 року — всі без винятку ці конституційні документи передбачали право кожної союзної республіки на вільний вихід зі складу Союзу РСР.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 1 (18.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=8wUVX9_pD90 (таймкоди: 25:50, 26:00, 26:09, 26:18, 26:22)

[19] paraphrase: «Таке право фіксується як в Статуті Організації Об'єднаних Націй 1945 року, так і в Міжнародних пактах про права людини 1966 року, у статтях перших цих міжнародних пактів; проте визначення цього терміну немає в жодному міжнародному договорі.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 3 (25.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=UbkGN8-Z6UA (таймкоди: 01:56, 01:59, 02:05, 02:12, 02:15)

[20] summary: «В міжнародному праві однозначно перевагу право нації на самовизначення над принципом територіальної цілісності держави має тільки у випадку, коли йдеться про колоніальні народи; це проявилося в декларації ООН 1960 року щодо надання свободи колоніальним народам.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 3 (25.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=UbkGN8-Z6UA (таймкоди: 03:34, 03:50, 03:54, 03:58, 04:04)

[21] summary: «Референдум у Криму у 2014 році був юридичним нулем з трьох причин: там не існувало нації, яка б могла реалізувати право на самовизначення; дії під час окупації території не можуть бути гарантовані й забороняються; і не існувало закону про місцеві референдуми, який могла приймати тільки Верховна Рада України.» — Легітимність, конституційність, законність — А. Магера, частина 3 (25.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=UbkGN8-Z6UA (таймкоди: 33:14, 33:17, 34:43, 35:43, 35:45)

[22] paraphrase: «По-моєму в 92-му році Верховна Рада ще тоді, Верховна Рада Росії, а не Державна Дума, вони сказали що Крим переданий був незаконно, Севастополь незаконно, але якось завдяки діяльності тодішнього президента Єльцина це вдалося вгамувати.» — Інтерв'ю каналу «Блискавка» до Дня Незалежності — А. Магера (24.08.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=rHqz9DFhtQs (таймкоди: 02:52, 02:54, 02:57, 03:00, 03:03)