# Підрив ДніпроГЕС 1941 року: хто і навіщо

> СРСР звинувачував німців у підриві ДніпроГЕС 18 серпня 1941 року. Насправді греблю висадили радянські війська за наказом Сталіна — але й поширена цифра «десятки тисяч жертв» не підтверджена.

Canonical: https://holospravdy.com/pidryv-dniproges-1941
Period: druha-svitova | Type: spoke | Updated: 2026-07-17

**TL;DR.** 18 серпня 1941 року **радянські війська** підірвали греблю ДніпроГЕС за наказом Державного комітету оборони, підписаним **Сталіним**. Понад пів століття СРСР приховував це й **звинувачував німців** — навіть намагався закріпити цю версію на Нюрнберзькому процесі. Це головна брехня, і вона спростована власними радянськими документами. Але фактчекінг вимагає чесності в обидва боки: **поширена цифра «десятки тисяч жертв» теж не підтверджена** — вона походить із нацистської пропаганди 1942 року та повоєнних мемуарів. Архівні дослідники (Олександр Гогун, Володимир Лінніков) показують: хвиля піднялася приблизно на 5,5 м, а не на 25, а документованих мирних жертв немає — загинули десятки, щонайбільше близько 200 бійців і партизанів.

## Міф: «ДніпроГЕС підірвали німці»

За радянських часів офіційна версія була однозначна: найпотужнішу на той час гідроелектростанцію Європи зруйнували нацисти. Цю брехню Москва відстоювала десятиліттями й навіть намагалася закріпити на **Нюрнберзькому процесі**, перекладаючи провину на Німеччину[1]. Насправді ж підрив 18 серпня 1941 року здійснили **радянські війська** — за наказом, підписаним особисто Сталіним. Німці справді підірвали станцію, але **окремо й пізніше** — восени 1943 року, відступаючи (тоді вони заклали понад 200 тонн вибухівки й по п'ять авіабомб у кожну турбіну). Два різні підриви радянська пропаганда злила в один і приписала ворогові.

## Що сталося насправді

13 серпня 1941 року Сталін і начальник Генштабу Борис Шапошников надіслали шифрограму: руйнування дозволене «у разі крайньої потреби». А 17 серпня Державний комітет оборони ухвалив постанову про евакуацію та підрив ДніпроГЕС — Гогун знайшов цей документ за підписом Сталіна в московському архіві[1]. Наказ передбачав демонтаж обладнання, а насамкінець — зруйнувати міст через аванкамеру, міст через шлюз і «підірвати у двох місцях тіло основної греблі, не менш як три прольоти в кожному місці».

Виконували підрив **армійські підривники Червоної армії**, а не НКВД — це другий поширений міф. Керував роботами військовий інженер першого рангу **Борис Епов**, який прилетів із Москви 15 серпня з двома асистентами; безпосередньо мінували й підривали греблю офіцери **545-го окремого саперного батальйону** (молодші лейтенанти Бедняков, Осипов, Афанасьєв)[1]. У наказі Сталіна й у слідчій справі — самі військові та господарники, **жодного чекіста**. Полк, що охороняв об'єкт, на початок війни вивели зі структури НКВД і підпорядкували Червоній армії.

Мінування провели **поспіхом** — фактично за неповну добу, коли підходили німецькі війська; про завчасну підготовку (третій міф) не йдеться. Епов заклав **20 тонн вибухівки** й, за його ж словами, вирішував «на око». Вибух вирвав ділянку греблі завдовжки **175 метрів** — тому й ринув потужний потік.

## Скільки насправді загинуло

Тут починається найделікатніша частина. У публіцистиці кочують цифри від **20 тисяч до 100 тисяч** загиблих — переважно мирних мешканців, нібито змитих «цунамі» заввишки 25–30 метрів. Проте **жодна з цих цифр не підтверджена свідченнями чи розслідуванням**, і сама Вікіпедія це фіксує[2].

Дослідник із Запоріжжя **Володимир Лінніков** проаналізував креслення греблі та фотографії й показав: вода піднялася приблизно на **5,5 метра** (немало, але не «цунамі»), а пролом склав 175,5 × 21,2 м[2]. Хвиля розсіювалася в широкій долині річки; місцеве населення було звикле до сезонних паводків і в низинах не селилося. Фотографій тіл чи поховань немає — попри те, що німецькі військові кореспонденти ретельно документували все, що могли використати в пропаганді.

За оцінкою Гогуна, загинули **десятки, щонайбільше близько 200 осіб** — і це були **червоноармійці та партизани**, а не мирні жителі. Частина бійців 274-ї дивізії лишалася на правому березі, коли Епов надто рано підірвав перший міст; саме за це його заарештували (згодом звільнили — жодного покарання й жодної нагороди за операцію не було). Документованих мирних жертв — **нуль**.

## Звідки взявся міф про десятки тисяч

Цифру запустили не радянські, а **нацистські пропагандисти**: у березні 1942 року берлінська ілюстрована газета вмістила картину підриву з юрбами біженців, що гинуть на греблі, — сцену, якої фізично не могло бути[2]. Звідти пішла й «кругла» цифра 3 000, що згодом розрослася в мемуарах до десятків тисяч. Її закріпила книжка емігранта **Федора Пигідо** («Велика Вітчизняна війна», під псевдонімом Правобережний), на фантазіях якої частково побудував свою відому працю «Жнива розпачу» канадський історик Карел Беркгоф. Уже в путінській Росії з'явилися й прямі фальсифікації — вигадані «спогади» очевидців у статтях на кшталт «Диверсія з ім'ям Сталіна» (2008).

Парадокс у тому, що завищена цифра однаково зручна двом протилежним пропагандам: радянській — щоб приписати «звірство» німцям, і поверховій патріотичній — щоб зробити зі Сталіна вбивцю ста тисяч власних громадян саме тут. Чесний фактчекінг відмовляється від обох міфів: злочин був реальний (греблю зруйнували без належного попередження, потопивши власних відступників), але роздмухана цифра мирних жертв — така сама вигадка, як і «німецьке авторство».

## Чому це важливо

Підрив ДніпроГЕС — модельний випадок радянської історичної політики: скоїти руйнування, десятиліттями перекладати провину на ворога й закріплювати брехню аж на міжнародному трибуналі. Це та сама схема, що й у [культі «Великої Перемоги»](/kult-velykoyi-peremohy) та в трактуванні того, що [Червона армія несла Європі](/chervona-armiya-v-yevropi). Тема набула нової гостроти 2023 року, коли Росія підірвала **Каховську ГЕС** — «знайомий почерк Кремля». Але саме тому історія 1941 року важлива подвійно: вона показує не лише, як радянська держава брехала про власний злочин, а й як обидві сторони пропаганди століттям роздмухували цифру жертв. Спростувати кремлівський міф — не означає прийняти дзеркальний.

## Джерела цитувань

[1] summary: «Подрыв ДнепроГЭС 18 августа 1941 года осуществили не немцы и не НКВД, а армейские подрывники Красной армии по приказу Государственного комитета обороны, подписанному Сталиным 17 августа. Немцы взорвали станцию отдельно — осенью 1943 года, при отступлении.» — Історик щосуботи: Олександр Гогун. Підрив ДніпроГЕС 1941: правда і міфи (28.03.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=nBnw5H3Ljpo (таймкоди: 07:39, 12:14, 38:39)

[2] summary: «Миф о десятках тысяч жертв запустила нацистская пропаганда в марте 1942 года и книга Фёдора Пигидо. По подсчётам Владимира Линникова вода поднялась примерно на 5,5 метра, а не на 25–30, пролом составил 175 метров. Погибли десятки, максимум около 200 человек — красноармейцы и партизаны; документированных мирных жертв нет.» — Історик щосуботи: Олександр Гогун. Підрив ДніпроГЕС 1941: правда і міфи (28.03.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=nBnw5H3Ljpo (таймкоди: 06:14, 10:18, 17:00)