# Російсько-українська війна 2014

> Початок російської агресії проти України у 2014 році, провал проєкту «Новоросія» та абсурдність геополітичних виправдань Кремля

Canonical: https://holospravdy.com/rosijsko-ukrayinska-vijna-2014
Period: suchasnist | Type: spoke | Updated: 2026-06-20

**TL;DR.** Російська агресія проти України розпочалася у 2014 році — попри закріплений у Конституції нейтральний статус. Спроба Кремля створити з південно-східних областей штучний проєкт «Новоросія» (Харківська, Запорізька, Одеська «народні республіки») провалилася. Аргумент Москви про «розборки між США і Росією» не пояснює, чому ці «розборки» обов'язково мають відбуватися на території України.

## Початок агресії

Російська агресія проти України почалася у 2014 році, попри те, що нейтральний статус країни був закріплений у її законодавстві. У серпні 2014 року відбулося вторгнення диверсійно-розвідувальних і ротно-батальйонних груп російської армії на територію України.

## Крим: «референдум» чи окупація

Стрижневий міф цієї війни — нібито Крим «сам обрав» Росію на референдумі. Факти кажуть інше. Анексія Криму незаконна — це не оцінка однієї зі сторін, а кваліфікація **Генеральної Асамблеї ООН** (резолюція 68/262 від 27 березня 2014 року), а сама окупація почалася в ніч з 26 на 27 лютого 2014-го[6]. Жодного референдуму за міжнародним правом не проводилося: те, що влаштували під військовою окупацією 16 березня 2014 року, — це опитування, яке, за словами автора, «можна провести й у себе в під'їзді». А посилання на те, що «жителі раді», нічого не доводить: в умовах окупації людина не говорить вільно — за інакше сказане можна втратити все, як свого часу кримські татари[7].

Не витримує критики й теза «Україна сама віддала Крим, бо не воювала». Причина була не в «небажанні», а в обставинах: на початку 2014 року бракувало керівництва й чітких наказів (з місць ішли вказівки «не стріляти, ще не розібралися»), український гарнізон у Криму налічував менш як 10 тисяч — здебільшого місцевих призовників, частина яких перейшла на бік РФ, — проти приблизно 20 тисяч російських військових у Севастополі та «зелених чоловічків»[8]. Повномасштабний бій у містах коштував би величезних жертв серед цивільних, тож війська вивели саме щоб цього не допустити. Вимушений відступ — не згода.

## Геополітичний привід — і його абсурдність

Один з основних російських тезисів — нібито «геополітичне протистояння США і Росії» автоматично виправдовує військові дії на території третьої країни[1]. У відеодиспуті Дрібниця ставить очевидне запитання: якщо це справді спір між Москвою і Вашингтоном, чому він має «розбиратися» саме на території України? Це питання не отримує жодної змістовної відповіді[2].

## Проєкт «Новоросія»

Володимир Путін намагався реалізувати проєкт «Новоросія» — штучне об'єднання південно-східних регіонів України у квазі-державне утворення під контролем Кремля. Реальною спробою були «народні республіки»: Харківська, Запорізька, Одеська. Жодна з них не утрималася — місцеве населення не підтримало проєкт, і за межі ОРДЛО «Новоросія» так і не вийшла. У відео Дрібниця прямо називає це провалом[3].

## «Русский Донбас» — анахронізм

Окремий стрижень виправдань — нібито Донбас «споконвіку російський». Це анахронізм одразу у двох вимірах. По-перше, **сама назва «Донбас» — промислова, не етнічна**: це Донецький вугільно-**промисловий** басейн, що почав формуватися лише на початку XIX століття[12]. Як уточнює історикиня Надія Темірова, сам термін з'явився в **першій третині XIX століття** — його ввів гірничий інженер **Євграф Ковалевський** (до речі, з українським корінням) як скорочення від «Донецький кам'яновугільний басейн»[16]. Тобто це геолого-промислова категорія, а не назва «ісконно русской землі».

А сам індустріальний Донбас був **міжнародним проєктом**. Перші поклади у промислових масштабах почали розробляти лише в другій половині XIX століття: 1869 року валлієць **Джон Юз** заснував металургійний завод і селище **Юзівку** — теперішній Донецьк. На 1900 рік у межах Донецької й Луганської областей працювало вже **13 металургійних заводів**, а Донбас давав понад **90%** загальноросійського видобутку вугілля[19]. Індустріальний Донбас, на який спирається образ «русского Донбасса», постав **наприкінці XIX століття** як міжнародний промисловий проєкт у складі імперії — а не як «питомо російська» земля.

По-друге, **до XIX століття сталих кордонів тут просто не було**. Південним рубежем Московського царства у XVII столітті була **Бєлгородська засічна лінія** (споруджувана від 1630-х років) — оборонна смуга проти набігів Кримського ханства; Бєлгород був найпівденнішою лінією Московії[13]. Степ за нею був нічийною, нікому до пуття не підконтрольною територією: туди доходили й козацькі шаблі, але «російським» він від цього не ставав[14]. За часів Богдана Хмельницького (від 1648 року) сюди доходили козацькі **зимовники**; а належність села визначалася не лінією на мапі, а тим, кому воно платило данину — гетьманові чи московському цареві[15]. Кордони в сучасному розумінні — з прикордонниками й колючим дротом — почали формуватися лише у XIX столітті[14]. Отож проєктувати теперішні етнополітичні категорії на XVII століття — методологічна підміна, на якій і тримається міф.

По-третє, **заселяли цей степ не «росіяни взагалі», а передусім козаки**. Як показує Темірова, кріпацька Московія не мала вільного населення для небезпечного прикордоння, тож на сторожову службу брали козаків; саме козаки з сім'ями будували й залюднювали перші міста-фортеці на півночі регіону (зокрема сучасний **Слов'янськ**, 1676 рік), що охороняли соляні промисли[17]. Ще промовистіша південна частина: до руйнування **Запорізької Січі 1775 року** приазовські терени належали до **Кальміуської паланки Війська Запорозького** — адміністративної одиниці козацької держави. І лише після скасування паланки, у 1779 році, сюди привели близько 30 тисяч виселених із Криму греків, а в першій чверті XIX століття регіон охопила німецька (менонітська) колонізація — усе це вже в межах **імперської політики заміщення населення**, а не «споконвічної російськості»[18]. Інакше кажучи, до приходу імперії Донбас був козацьким степом, а не «російською землею».

## Контекст військової теорії

У відеодиспуті автор спирається на класика військової теорії — прусського генерала **Карла фон Клаузевіца** (XIX століття). Один з ключових принципів Клаузевіца: агресор завжди представляє себе миролюбним. Це не риторичний прийом, а функціональна вимога. Агресору вигідно, щоб жертва не чинила збройного опору — тому він завжди закликає «домовитися», «зупинити кровопролиття», «знайти компроміс» — на своїх умовах.

Цей принцип допомагає правильно інтерпретувати кремлівські заклики до «миру» в Україні починаючи з 2014 року: це не пошук компромісу, а тактичний хід для закріплення вже захоплених територій.

## «Війни немає — є мобілізація»

Похідний від цього прийом заперечення — теза «у вас немає війни, у вас є мобілізація». У відеодиспуті автор показує її неспроможність: мобілізація — один з елементів війни, і та обставина, що війну формально не оголосили, нічого не змінює[4]. Це підтверджує й історія самої Росії. За останні сто років вона оголошувала мобілізацію тричі: у 1914 році, з чого почалася Перша світова війна; у 1941-му, коли Сталін оголосив мобілізацію проти Німеччини (радянська «Велика Вітчизняна»); і в 2022-му. Перші два рази обернулися світовими війнами[5].

## Чому Росія напала: реваншизм, а не НАТО

Окреме питання — справжня причина вторгнення. За аналізом історика Сергія Громенка, це не «розширення НАТО», а **імперський реваншизм** — реванш за поразки 1990-х, коли Росія не змогла відібрати Крим лише через внутрішні негаразди (конституційна криза 1993 року, війна в Чечні)[11]. Моделлю стала **російсько-грузинська війна 2008 року**: захопивши Південну Осетію й Абхазію, Росія попри економічний провал політично згуртувалася, а рейтинги Путіна злетіли; ту саму схему повторили для Криму 2014-го, плани щодо якого існували щонайменше з 2008 року[9].

Звідси й важливий висновок: це **не лише війна Путіна**. За опитуваннями, 60–67 % росіян її підтримують і вважають, що ведуть війну із Заходом, а Україну не сприймають як суб'єкт; меншість (близько 15–25 %) вимагає продовження як «священної війни»[10]. Особиста відповідальність Путіна беззаперечна, але зводити все лише до нього — хибно: імперська влада століттями заважала Росії дозріти до політичної нації, і сучасна Росія, за Громенком, нагадує переможену, але не переосмислену Німеччину після Першої світової війни[11].

## Чому саме Крим: травма російської свідомості

Окремо Громенко пояснює, **чому реваншизм фіксується саме на Криму**. Причина не лише військова чи економічна, а й «травматична». Без Криму в російській історії **де-факто немає античності й раннього середньовіччя** — лишається глибока периферія. Уся «велика» давня історія — еллінські поліси, римсько-візантійська спадщина — географічно зосереджена в Криму, а не в корінній Росії. Тому щоразу, коли Росія заволодіває Кримом — наприкінці XVIII століття, на початку XX чи тепер у XXI, — це «гріє» національну гордість «великого росіянина»[20].

До цього додається **міф про Севастополь**. Останні півтора століття місто подають як «місто російської слави», хоча історично росіяни зазнали там важких поразок — і в Кримську війну, і в Другу світову. Громенко називає це парадоксом колективної психіатрії: реальні поразки міф не руйнують, а навпаки живлять[21]. Тобто Крим потрібен Кремлю не як територія, а як **символічний фундамент** імперської ідентичності — звідси й негайність анексії 2014 року.

Показово, що стратегічну невіддільність Криму від України усвідомлювали й самі українські державники — задовго до 2014 року. Гетьман **Павло Скоропадський** ще 1919-го писав, що Україна не може існувати без Криму: це «**тулуб без ніг**», бо хто б не володів півостровом, він загрожуватиме Україні і в Приазов'ї, і в Одесі, а повноцінно розвивати південь без українського Криму неможливо[22]. Переговори уряду Скоропадського з кримським і кубанським краями 1918 року — окремий сюжет, якому Громенко присвятив монографію.

## Що це значить для історії

Російсько-українська війна 2014 року стала першою з 1945 року спробою силового перерозподілу кордонів у Європі. Її повномасштабне продовження у 2022 році підтвердило, що проєкт «Новоросія» не зник, а тимчасово відклався.

## Джерела цитувань

[1] paraphrase: «Один из основных российских аргументов — что это «противостояние США и России» якобы оправдывает военные действия. Но это никак не объясняет, почему «разборки» должны происходить именно на территории Украины.» — Росія — країна-агресор (06.04.2021) — https://www.youtube.com/watch?v=TNbTyPIbAcU (таймкоди: 09:39)

[2] paraphrase: «На прямой вопрос «почему именно на территории Украины, а не на территории России или США» содержательного ответа не звучит.» — Росія — країна-агресор (06.04.2021) — https://www.youtube.com/watch?v=TNbTyPIbAcU (таймкоди: 10:44)

[3] summary: «Проект «Новороссия» — Харьковская, Запорожская, Одесская «народные республики» — провалился: ни одна из них не удержалась, за пределы ОРДЛО проект не вышел.» — Росія — країна-агресор (06.04.2021) — https://www.youtube.com/watch?v=TNbTyPIbAcU (таймкоди: 15:03)

[4] paraphrase: ««У вас нет войны — у вас есть мобилизация». Но без мобилизации войны не бывает: мобилизация — это один из элементов войны, и то, что войну официально не объявили, не меняет никакого значения.» — Про причини Другої світової війни (01.11.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=KwR2TKzv-Tc (таймкоди: 01:31, 02:07)

[5] paraphrase: «За последние сто лет Россия объявляла мобилизацию три раза: в 1914 году — началась Первая мировая война; в 1941-м Сталин объявил мобилизацию против Германии; третий раз — сейчас. Первые два раза это были мировые войны.» — Про причини Другої світової війни (01.11.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=KwR2TKzv-Tc (таймкоди: 01:43, 01:56, 02:28)

[6] summary: «Крым незаконно аннексирован — это понимание Генеральной Ассамблеи ООН, а не моё личное мнение; оккупация Крыма началась в ночь с 26 на 27 февраля 2014 года.» — Коректно про Крим (15.10.2021) — https://www.youtube.com/watch?v=mSgeKYkUMKc (таймкоди: 05:06, 05:45, 18:01)

[7] summary: «Референдума в соответствии с международным законодательством проведено не было: то, что провели под оккупацией, — это опрос населения, который можно устроить хоть у себя в подъезде. А то, что жители якобы рады, ничего не доказывает: человек понимает, что если скажет другое, будет как с крымскими татарами — потеряет всё.» — Коректно про Крим (15.10.2021) — https://www.youtube.com/watch?v=mSgeKYkUMKc (таймкоди: 15:37, 16:00, 16:28)

[8] summary: «Воевать за Крым полномасштабно не стали не потому, что не хотели: в начале 2014 года не было руководства (приказы «не стреляйте, мы ещё не разобрались»), украинский гарнизон в Крыму был меньше 10 000 — в основном местные призывники, многие перешли на сторону РФ, — против примерно 20 000 российских военных в Севастополе плюс «зелёные человечки». Войска вывели, чтобы не допустить массовой гибели мирного населения.» — Коректно про Крим (15.10.2021) — https://www.youtube.com/watch?v=mSgeKYkUMKc (таймкоди: 06:00, 07:39, 08:30)

[9] summary: «Моделлю стала російсько-грузинська війна 2008 року: Росія захопила Південну Осетію й Абхазію і, попри економічний провал на тлі кризи 2008-го, політично згуртувалася, а рейтинги Путіна злетіли. Ту саму модель повторили для Криму 2014-го; плани захоплення Криму існували щонайменше з 2008 року.» — Історик щосуботи: Сергій Громенко. Чому Росія напала на Україну? (14.01.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=erFPl4cYxqA (таймкоди: 15:00, 15:28, 16:00)

[10] summary: «Це не лише війна Путіна: за опитуваннями 60–67% росіян підтримують її і вважають, що ведуть війну із Заходом, а Україну не сприймають як суб'єкт; меншість (~15–25%) вимагає продовження як «священної війни». Особиста провина Путіна беззаперечна, але вважати це «війною тільки Путіна» — велика хиба.» — Історик щосуботи: Сергій Громенко. Чому Росія напала на Україну? (14.01.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=erFPl4cYxqA (таймкоди: 16:30, 17:00, 17:30)

[11] summary: «Глибша причина — імперський реваншизм, реванш за поразки 1990-х (тоді Росія не змогла відібрати Крим лише через внутрішні негаразди: криза 1993 року, війна в Чечні). Імперська влада завжди заважала Росії дозріти до політичної нації; сучасна Росія нагадує Німеччину після Першої світової — переможену, але без переосмислення.» — Історик щосуботи: Сергій Громенко. Чому Росія напала на Україну? (14.01.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=erFPl4cYxqA (таймкоди: 26:00, 27:02, 28:00)

[12] summary: ««Донбасс» — это Донецкий угольно-промышленный бассейн, он начал формироваться в начале 19 века; первые залежи разрабатывал Джон Хьюз, и Юзовка — это нынешний Донецк. Это промышленное, а не этническое понятие.» — Про російську та радянську історію з «русскім монголом» (11.08.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=6ajp5ZgcQag (таймкоди: 01:19, 01:25, 01:33, 01:36)

[13] summary: «Для 17-го века понятия границы в современном понимании не существовало. Южная граница Московского царства — это Белгородская линия; Белгород был самой южной линией России, построенной для защиты от Крымского ханства.» — Про російську та радянську історію з «русскім монголом» (11.08.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=6ajp5ZgcQag (таймкоди: 02:46, 02:54, 03:07, 03:11)

[14] summary: «Дальше за Белгородской линией где-то были и казацкие сабельки, но это не было ни Россия, ни особо подконтрольная территория — ничейная, грубо говоря. Границы в том виде, как мы их сейчас понимаем, стали формироваться в 19 веке.» — Про російську та радянську історію з «русскім монголом» (11.08.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=6ajp5ZgcQag (таймкоди: 03:18, 03:23, 03:26)

[15] summary: «Краевед писал, что при Богдане Хмельницком, в 1648, там располагались казачьи зимовники. Границ как таковых не было: если село платило дань гетману — считалось украинским, если платило дань московскому царю — формально считалось московским.» — Про російську та радянську історію з «русскім монголом» (11.08.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=6ajp5ZgcQag (таймкоди: 02:24, 02:35, 03:44, 03:50)

[16] summary: «Сам термін «Донбас» — набагато пізнішого походження: він з'являється в першій третині XIX століття, з легкої руки гірничого інженера, ад'юнкта Петербурзької академії наук Євграфа Ковалевського, який мав українське коріння. Тобто це геолого-промислова, а не етнічна назва.» — Історик щосуботи. Надія Темірова: історичні виміри Донбасу (13.04.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=nSI0-p1RES0 (таймкоди: 13:47, 14:13, 14:27)

[17] summary: «Заселення Донецького регіону йшло за участі козаків: кріпацька Московія не мала вільного населення, тож на сторожову службу починають приймати козаків. Перші фортеці й міста-фортеці (зокрема сучасний Слов'янськ, 1676 рік) засновують у північній частині регіону, щоб охороняти соляні варниці; будували й селилися в них саме козаки з сім'ями.» — Історик щосуботи. Надія Темірова: історичні виміри Донбасу (13.04.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=nSI0-p1RES0 (таймкоди: 31:43, 32:30, 32:50)

[18] summary: «До руйнування Запорізької Січі в 1775 році цю територію — ділянку в Приазов'ї — займала Кальміуська паланка Війська Запорозького. Лише після скасування паланки, у 1779 році, сюди привели близько 30 тисяч греків, виселених із Криму; згодом, у першій чверті XIX століття, регіон охопила німецька (менонітська) колонізація — все це в контексті імперської політики заміщення населення.» — Історик щосуботи. Надія Темірова: історичні виміри Донбасу (13.04.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=nSI0-p1RES0 (таймкоди: 49:08, 49:33, 49:47)

[19] summary: «Промисловий Донбас — міжнародний проєкт: 1869 року валлієць Джон Юз починає будівництво металургійного заводу на території сучасного Донецька (звідси Юзівка). На 1900 рік у межах Донецької й Луганської областей працювало вже 13 металургійних заводів, а Донбас давав понад 90% загальноросійського видобутку. Індустріальний Донбас постав наприкінці XIX століття — а не «споконвіку».» — Історик щосуботи. Надія Темірова: історичні виміри Донбасу (13.04.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=nSI0-p1RES0 (таймкоди: 42:42, 43:34, 44:01)

[20] summary: «Без Криму в Росії де-факто немає античної та ранньосередньовічної історії — лишається глибока периферія. Уся реальна давня історія — еллінська, римсько-візантійська — була зосереджена переважно в Криму. Тому щоразу, коли Росія отримує Крим, чи це кінець XVIII століття, чи початок XX, чи зараз у XXI — це гріє російську національну гордість, гордість «великого росіянина».» — Історик щосуботи: Сергій Громенко. Чому Росія напала на Україну? (25.08.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=EduUXWCtwXQ (таймкоди: 35:23, 35:43, 35:58)

[21] summary: «У Криму розташований Севастополь, який останні 150 років — гордість російських моряків. Парадокс колективної психіатрії: у Севастополі росіяни зазнали важких поразок — і в Кримську війну, і в Другу світову, — але міф про «місто російської слави» настільки сильний, що історія не може його зруйнувати.» — Історик щосуботи: Сергій Громенко. Чому Росія напала на Україну? (25.08.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=EduUXWCtwXQ (таймкоди: 36:23, 36:40, 36:50)

[22] summary: «Це розумів ще гетьман Скоропадський, який писав (1919), що Україна не може жити без Криму — це як тулуб без ніг: хто б не володів Кримом, він загрожуватиме Україні і в Приазов'ї, і в Одесі. Розвивати південь, якщо Крим не буде українським, неможливо.» — Історик щосуботи: Сергій Громенко. Чому Росія напала на Україну? (25.08.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=EduUXWCtwXQ (таймкоди: 39:37, 39:44, 39:55)