# Культ «Великой Победы»

> Российский культ «Великой Победы» 9 мая — не почитание погибших, а милитарная квазирелигия и политический инструмент: Путин как «новый Сталин», которому нужны «нацисты», найденные в Украине.

Canonical: https://holospravdy.com/ru/kult-velikoy-pobedy
Period: suchasnist | Type: spoke | Updated: 2026-06-21

**TL;DR.** Российское «9 мая» давно перестало быть днём памяти о погибших. По оценке историка Яны Примаченко, это **милитарная квазирелигия** — культ «Великой Победы», занявший в советско-российском сознании место «бога», вакантное после смерти Сталина. Путин стремится стать «новым Сталиным», а культу нужен враг-нацист — поэтому «нацистов» нашли в Украине. За этим культом — не уважение к человеку, а отношение к нему как к ресурсу.

## Победа как квазирелигия

Историческая политика — это использование прошлого государством: чтобы мобилизовать избирателя, оправдать внешнюю политику, выставить «исторические счета». С 2014 года история стала горячей темой международной политики, и Путин активно апеллирует к ней, чтобы оправдать имперскую экспансию[1].

Самый яркий пример — российский **культ Победы**. Примаченко описывает его как милитарную квазирелигию: построенный в 2020 году главный собор вооружённых сил РФ имеет вместо библейской — цитату Суворова «Бог есть Победа», а против его освящения возражали даже священники[2]. Логика культа проста: после Второй мировой «богом» советского пантеона стал Сталин; когда он умер, а Хрущёв не захотел занять это место, вакансию заполнила **«Великая Победа»** — новое божество.

## Как конструировали сам праздник

Что культ Победы построен, а не возник естественно, видно уже из истории самого праздника. В советские времена 9 мая **до 1965 года вообще не было выходным и не отмечалось парадами** — это был обычный рабочий день[16]. Как замечает Виталий Дрибныця, центральным советским праздником тогда было **7 ноября** (день «Октябрьской революции»), но он постепенно терял популярность — и государству понадобился **заменитель**. Живая память ветеранов, которые и до того собирались 9 мая неформально, стала удобной основой: при Брежневе в 1965 году появились официальные парады на Красной площади, а день сделали нерабочим[17]. То есть популярный «всенародный» праздник — это продукт позднесоветской исторической политики, а не непрерывная традиция с 1945 года.

Сюда же ложится и современная акция **«Бессмертный полк»**. Дрибныця подчёркивает, что она появилась не случайно[18] — и это действительно так, хотя конкретная атрибуция в видео неточна: «Бессмертный полк» — не брежневское изобретение, а инициатива журналистов **Томска 2012 года**, которую государство перехватило и превратило в масштабную управляемую акцию уже в 2015-м. Суть от этого не меняется: и парады, и «полк» — сконструированные инструменты, а не органическая народная память.

А зачем современной России так цепляться именно за 9 мая, Дрибныця объясняет через **нациестроительство**. Становление нации обычно идёт вокруг объединяющих мифов (украинская нация, скажем, сплачивается вокруг мифа о казачестве). Российская же нация, по его наблюдению, до сих пор не сформирована как политическая — она складывалась как **имперская**, без выраженного национального ядра, поэтому вынуждена цепляться за внешние мифы, и таким мифом стало 9 мая. Вторая функция — **подготовка к агрессии**: взяв на себя роль «победителей», Россия выводит из неё якобы право делать что угодно с соседними народами[19].

## Путину нужны «нацисты»

Отсюда — прямая линия к войне. Путин стремится стать «новым Сталиным», но чтобы взойти на этот олимп, нужно победить «мифических нацистов». Где их взять? Их **«нашли» в Украине** — и так появилось оправдание вторжения[3].

Важна и природа этого культа. Это культ **смерти**, выстроенный вокруг братских могил: в России человек — ресурс, как нефть или газ, который государство мобилизует для своих нужд. Показателен контраст: немцы идентифицировали и хоронили своих павших поимённо, а советская традиция оставила безымянные братские могилы[3]. То же отношение к собственным солдатам видно и в нынешней войне.

## Машина исторической политики — и честность к собственным мифам

Историческая политика работает на трёх уровнях: **публичном** (музеи), **дидактическом** (школьные учебники) и **аналитическом** (научная история). Первые два — прямые инструменты государства[4].

Здесь стоит подчеркнуть принципиальное: настоящий историк опровергает мифы **независимо от их происхождения**. Российские мифы отрицают само существование украинской идентичности, языка и истории. Но Примаченко честно отмечает, что бывают и **национальные украинские мифы** — например, легенда о «расстрелянных кобзарях», которая не имеет архивного подтверждения, хотя и живёт в фольклоре как ответ на реальный террор Голодомора[5]. Опровержение мифов — профессия, а не избирательное оружие.

## Догматы, ритуалы, иконы

Как выглядит этот культ вблизи, подробно показывает историк Игорь Щупак. Подобно любой религии, «Великая Отечественная война» опирается на **догматы** — «факты», которые принимают на веру, а попытки опровержения наталкиваются на агрессию. Среди них — Зоя Космодемьянская, пионеры-герои и хрестоматийные **«28 панфиловцев»**: миф о 28 героях, якобы остановивших немецкие танки под Москвой, исторически такой же выдуманный, как мифологизированные «битвы» Александра Невского[7].

Догматы обрастают **ритуалами-фетишами**. Георгиевская лента (на самом деле советская гвардейская) используется уже не для памяти, а для пропаганды новой войны — её лепят на водку, конфеты, маникюр, даже на немецкий Mercedes. «Бессмертный полк» тоже сделан цинично: портреты покупают в супермаркете накануне 9 мая, а после акции выбрасывают[8].

А религиозные образы культа — буквальные: икона для присяги российских десантников изображает **Сталина в роли Иисуса** в окружении «апостолов». Это «победобесие» проникало и в Украину: в 2016 году, уже после начала войны, в киевском метро «Арсенальная» женщина в советской форме с такой иконой пропагандировала «русский мир»[9].

## «Великая Отечественная»: термин, скрывающий 1939 год

Сам культ держится на подмене названия. Автор проекта Vox Veritatis Виталий Дрибныця в радиоинтервью выделяет три сквозных российских мифа о войне: что **«Великая Отечественная война» — это отдельная война** от Второй мировой; что **в 1939–1941 годах СССР не совершал никакой агрессии** в Восточной Европе; и что **во Второй мировой победил исключительно СССР**[10]. Первый миф существует не случайно: отсчёт от 22 июня 1941 года маскирует то, что Вторая мировая началась **1 сентября 1939 года** нападением Германии на Польшу — а 17 сентября в Польшу вошла и Красная армия. Великобритания и Франция объявили войну Германии уже **3 сентября 1939 года**: «Великая Отечественная» выносит за скобки почти два года, когда СССР был не жертвой, а соучастником передела Европы[11].

Это не метафора. СССР и Третий рейх **совместно разделили Польшу** по пакту Молотова — Риббентропа, провели совместный парад в Бресте (с советской стороны — комбриг Семён Кривошеин), а Сталин в телеграмме Гитлеру в конце сентября 1939 года писал о «дружбе, скреплённой кровью». Дальше были Бессарабия, Северная Буковина и аннексия стран Балтии — то, что Дрибныця называет «обычным разделом Европы между двумя хищниками»[12]. Термин «Великая Отечественная» нужен культу именно потому, что стирает этот период и превращает агрессора в освободителя — подробнее о самом пакте см. [«Пакт Молотова–Риббентропа»](/ru/pakt-molotova-ribbentropa).

Что это не случайная речевая привычка, а **сконструированный концепт**, видно из того, как по-разному развивалось название по две стороны границы. В интервью «Интеру» Дрибныця, сам преподававший историю с 1991 года, прослеживает эволюцию **украинских** учебников: сперва, до первых собственно украинских изданий 1992–95 годов, пользовались советскими, где господствовала «Великая Отечественная»; потом постепенно перешли к концепции **Второй мировой**, в которой «Великая Отечественная» — лишь часть; были попытки назвать её «немецко-советской войной», а ныне утвердился **европейский взгляд** на Вторую мировую в целом[20]. В России же произошло обратное: попытки 1990-х отойти от советского концепта закончились ничем, и там вернулись к версии, что «Великая Отечественная» — отдельная война, где СССР лишь оборонялся, а оккупацию Восточной Европы 1939–41 годов полностью оправдывают[21]. Сам концепт, подчёркивает Дрибныця, изначально **придумали именно для того**, чтобы перебить в массовом сознании факт совместного с Гитлером старта войны.

## Власовская лента под флагом Победы

Та же логика «соединения несоединимого» проступает в главном фетише культа — **георгиевской ленте**. Кроме того, что она выдаёт себя за старую имперскую (а на деле является советской гвардейской), Дрибныця указывает на ещё более острое противоречие: чёрно-оранжевая лента была символом **армии Власова** — коллаборационистских формирований, воевавших на стороне вермахта, которых советская армия старалась даже в плен не брать, а уничтожать как предателей на месте. В итоге современная Россия соединила в одном ритуале **культ красного флага Победы** и символику тех самых коллаборантов, против которых якобы воевала[22]. Когда на это указать русским, замечает Дрибныця, они упорно не хотят даже слышать и убеждают себя, что лента «из Первой мировой». Это соединение несовместимого — характерная черта современного рашизма: культ победы над нацизмом спокойно уживается с возрождением коллаборантской символики.

## «Второй фронт»: ещё один советский фрейм

Тот же принцип — название, переписывающее реальность, — работает и в мифе о **«Втором фронте»**. В советской (и нынешней российской) историографии «вторым» называют высадку союзников в Нормандии 6 июня 1944 года, будто до неё Запад не воевал. Но Великобритания — участник войны **с сентября 1939 года**, и ни в одной англо-американской историографии Нормандию «вторым фронтом» не называют: это сугубо советский термин[13]. Логика проста: вслед за Сталиным «первым фронтом» считали лишь советско-немецкий, а боевые действия в Северной Африке, Италии, на Тихом океане и в Атлантике для Сталина фронтами не были — поэтому открытие Нормандии подавали как его личную заслугу, что он наконец «дожал» союзников[14].

Масштаб западных операций это опровергает. **Высадка в Сицилии** (операция «Хаски», 10 июля 1943 года) была по численности десанта первого дня даже больше Нормандии — около 180 тысяч против 156 тысяч (Дрибныця осторожно оценивает сицилийский десант примерно в 150 тысяч). Итальянская кампания устранила режим Муссолини и оттянула немецкие дивизии с других театров[15]. Вывод историка прямой: Вторую мировую выиграла **антигитлеровская коалиция**, а не «исключительно СССР», — и этот факт прямо разрушает краеугольный камень культа «Великой Победы». Контекст самой войны — в статье [«Вторая мировая война»](/ru/vtoraya-mirovaya-voyna).

## Что это значит

Культ «Великой Победы» — не память, а политическая технология: он делает прошлое топливом для нынешней войны. Симптоматично, что Украина в 2023 году отменила советское «9 мая» и вернулась к европейской традиции — **Дню памяти 8 мая**[6]: отказ от культа победы в пользу памяти о жертвах — это и есть граница между инструментализацией истории и уважением к ней.

## Источники цитат

[1] summary: «Історія стала потужним інструментом державної політики, особливо з 2014 року: політики звертаються до неї, щоб мобілізувати електорат, виправдати міжнародну політику й виставляти історичні рахунки. Путін активно апелює до історичних аргументів, щоб виправдати імперську експансію Росії.» — Историк по субботам: Яна Примаченко. История на службе Кремля (часть первая) (10.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=4jCPKbBnJ2g (таймкоды: 05:00, 05:35, 06:00)

[2] summary: «Російський «культ Перемоги» — це мілітарна квазірелігія, по суті неправославний храм (головний собор збройних сил замість біблійної цитати має цитату Суворова «Бог есть Победа»). Після Другої світової «богом» радянського олімпу став Сталін; після його смерті це вакантне місце зайняла «Велика Перемога» — новий культ.» — Историк по субботам: Яна Примаченко. История на службе Кремля (часть первая) (10.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=4jCPKbBnJ2g (таймкоды: 1:05:32, 1:06:28)

[3] summary: «Путін прагне стати «новим Сталіним»; щоб зійти на цей олімп, йому треба було перемогти «міфічних нацистів» — і їх «знайшли» в Україні, звідси й війна. Сам культ Перемоги — це культ смерті довкола братських могил: у Росії людина є ресурсом, як нафта чи газ, який держава мобілізує; поваги до людського життя немає (німці ідентифікували й ховали своїх солдатів поіменно, а в СРСР лишилися безіменні братські могили).» — Историк по субботам: Яна Примаченко. История на службе Кремля (часть первая) (10.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=4jCPKbBnJ2g (таймкоды: 1:06:39, 1:07:33, 1:07:56)

[4] summary: «Історична політика впроваджується державою на трьох рівнях: публічному (музеї), дидактичному (підручники) й аналітичному (наукова історія). Перші два — інструменти державної політики.» — Историк по субботам: Яна Примаченко. История на службе Кремля (часть первая) (10.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=4jCPKbBnJ2g (таймкоды: 14:00, 14:28, 15:00)

[5] summary: «Обов'язок історика — спростовувати міфи незалежно від походження. Російські міфи заперечують українську ідентичність, мову, територію й історію; але існують і національні українські міфи — як-от «розстріляні кобзарі», — які теж не мають архівного підтвердження й потребують спростування, хоч і живуть у фольклорі як відповідь на реальний терор.» — Историк по субботам: Яна Примаченко. История на службе Кремля (часть первая) (10.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=4jCPKbBnJ2g (таймкоды: 16:00, 17:00, 17:30)

[6] summary: «У 2023 році Україна скасувала радянське свято Перемоги 9 травня, повернувшись до європейської традиції — Дня пам'яті 8 травня.» — Историк по субботам: Яна Примаченко. История на службе Кремля (часть первая) (10.02.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=4jCPKbBnJ2g (таймкоды: 18:48)

[7] summary: «Квазірелігія «Велика Вітчизняна війна» тримається на догматах — вигаданих «фактах», які приймають на віру, а будь-яке заперечення викликає опір: Зоя Космодем'янська, піонери-герої, «28 панфіловців». Міф про 28 героїв, що нібито зупинили німецькі танки під Москвою («велика Росія, отступать некуда, позади Москва»), — така сама фікція, як міфологізовані «битви» Олександра Невського.» — Историк по субботам: Игорь Щупак. Память о Второй мировой войне и нынешняя война (16.03.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=pfEh_g1yUc4 (таймкоды: 42:27, 42:52, 44:09)

[8] summary: «Догмати обростають ритуалами. Георгіївська стрічка (насправді радянська гвардійська) перетворилася на фетиш, який використовують не для пам'яті, а для пропаганди нової війни — її ліплять на горілку, цукерки, манікюр, навіть на німецький Mercedes. «Безсмертний полк» теж зроблено цинічно: портрети для нього купують у супермаркеті напередодні 9 травня, а після акції викидають.» — Историк по субботам: Игорь Щупак. Память о Второй мировой войне и нынешняя война (16.03.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=pfEh_g1yUc4 (таймкоды: 49:38, 50:09, 52:45)

[9] summary: «Релігійні образи культу буквальні: ікона для присяги російських десантників зображує Сталіна в ролі Ісуса в оточенні «апостолів». Це «победобесие» проникало й в Україну — 2016 року, вже після початку війни, у київському метро «Арсенальна» жінка в радянській формі з такою іконою пропагувала «русский мир».» — Историк по субботам: Игорь Щупак. Память о Второй мировой войне и нынешняя война (16.03.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=pfEh_g1yUc4 (таймкоды: 59:14, 59:36, 59:51)

[10] summary: «Росіяни досі живуть щонайменше у трьох глобальних міфах про Другу світову: що «Велика Вітчизняна війна» — це окрема війна від Другої світової; що з 39-го по 41-й рік Радянський Союз не чинив жодних агресивних дій у Східній Європі; і що в Другій світовій перемогли виключно Радянський Союз. Вони досі думають, що вони найвеличніша армія світу й переможці.» — Мифы истории: интервью на радио «Автохвиля» 102.1FM (20.05.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=_LuZ2CKmsGg (таймкоды: 01:10, 01:19, 01:26, 01:40)

[11] summary: «Росіяни думають, що Друга світова почалася з нападу Німеччини на Польщу у вересні 39-го, і «забувають», що там у вересні 39-го робила радянська армія — розширювала кордони Радянського Союзу. Ніхто не знімав з порядку денного комуністичної глобалістської ідеології нав'язати свої порядки на цілий світ — тому починали там, де можна було почати, у Східній Європі, разом із Гітлером.» — Мифы истории: интервью на радио «Автохвиля» 102.1FM (20.05.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=_LuZ2CKmsGg (таймкоды: 01:55, 02:04, 02:13, 02:26)

[12] summary: «Це були спільні дії двох загарбницьких країн, які за місяць поділили між собою Польщу. Був спільний парад радянсько-німецької техніки — з радянського боку приймав Кривошеїн. «Дружба, скріплена кров'ю», як писав товариш Сталін товаришеві Гітлеру в кінці вересня 39-го: два дружбани поділили незалежну державу в центрі Європи. А потім були Бессарабія, Північна Буковина, Латвія, Литва, Естонія — звичайний поділ Європи між двома хижаками.» — Мифы истории: интервью на радио «Автохвиля» 102.1FM (20.05.2023) — https://www.youtube.com/watch?v=_LuZ2CKmsGg (таймкоды: 03:48, 04:24, 04:29, 04:48)

[13] summary: «Невірно говорити «Другий фронт» — це традиція радянської історіографії, бо Велика Британія учасник Другої світової війни ще з 39-го року. Висадку в Нормандії ні в одній англо-американській історіографії ніде не називають «другим фронтом» — це лише в Радянському Союзі, і сучасна російська історіографія продовжує цю традицію.» — От Второго фронта до большевиков: разговор с подписчиком (08.11.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=vGojS1hRYj8 (таймкоды: 00:57, 02:33, 02:40, 02:47)

[14] summary: «Це традиція радянської історіографії: слідом за Сталіним вважалося, що перший фронт — це радянсько-німецький, а всі решта фронти — у Північній Африці, в Італії, у Тихому океані, в Атлантиці — для Сталіна не були фронтами. Тому відкриття фронту в Нормандії подавалося як видатна заслуга товариша Сталіна, що він «дотиснув» союзників.» — От Второго фронта до большевиков: разговор с подписчиком (08.11.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=vGojS1hRYj8 (таймкоды: 01:32, 01:43, 01:50, 02:00)

[15] summary: «Це навіть міф: якщо порівнювати кількість військ, на Сицилії було близько 150 тисяч, у Нормандії — теж 156 тисяч. Операція в Сицилії сильно вплинула — усунули уряд Муссоліні, відтягнули 16 німецьких дивізій. Італійці були одним із найбільших союзників гітлерівської Німеччини в Європі, тож це був значний внесок антигітлерівської коаліції, який не можна знехтувати.» — От Второго фронта до большевиков: разговор с подписчиком (08.11.2022) — https://www.youtube.com/watch?v=vGojS1hRYj8 (таймкоды: 03:25, 03:31, 03:44, 04:00)

[16] paraphrase: «9 травня не святкувалось до 65-го року: парадів не було, він був робочим днем.» — «Новая имперская история» как метанарратив (03.06.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=zegRMhjvn74 (таймкоды: 00:38, 00:42)

[17] summary: «Популярним центральним святом у Радянському Союзі був день октябрської революції 7 листопада, але воно вже втрачало популярність, населення не дуже реагувало — і треба було зробити якийсь замінник. Ветерани й сім'ї ветеранів зустрічалися на 9 травня завжди, поза офіційним святом, а тут придумали зробити ці паради офіційними на Червоній площі. Це думки істориків, що воно як замінник; точних документів щодо цього немає.» — «Новая имперская история» как метанарратив (03.06.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=zegRMhjvn74 (таймкоды: 01:03, 01:21, 01:54)

[18] paraphrase: ««Безсмертний полк» придумали не випадково — це за часів Брежнєва.» — «Новая имперская история» как метанарратив (03.06.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=zegRMhjvn74 (таймкоды: 00:45, 00:50)

[19] summary: «Чому Росія так вчепилася в 9 травня — є кілька думок. Становлення нації зазвичай іде навколо якихось міфів; українська нація об'єднана навколо міфа про козацтво. А російська нація досі не сформована, вона формувалася як імперська, у неї немає поняття національного ядра — тож їм треба чіплятися за міфи, і вони вчепилися за міф про 9 травня. З іншого боку, це підготовка до агресії не лише проти України: вони взяли на себе тягар, що вони «переможці» й тепер мають право робити що завгодно.» — «Новая имперская история» как метанарратив (03.06.2024) — https://www.youtube.com/watch?v=zegRMhjvn74 (таймкоды: 09:11, 09:25, 10:33)

[20] summary: «За 30 років незалежності викладання Другої світової в українських підручниках пройшло еволюцію: до перших українських підручників 1992–95 років користувалися радянськими, де концепція збігалася з радянською; потім поступово відходили від концепції «Великой Отечественной войны» до концепції Другої світової, де «Велика Вітчизняна» ставала лише її частиною; були спроби назвати її «німецько-радянською війною»; а нині перейшли до європейського погляду на Другу світову в цілому й на радянсько-німецьку війну зокрема.» — Интер: Виталий Дрибныця о преподавании Второй мировой в учебниках (09.05.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=rnBI-aIBSOw (таймкоды: 01:01, 01:26, 02:33)

[21] summary: «Концепт «Великої Вітчизняної війни» придумали на початку радянсько-німецької війни, щоб перебити в свідомості населення той факт, що одними із зачинщиків і виконавців початку Другої світової були нацистська Німеччина й Радянський Союз разом. Спроби відійти від цього концепту в пострадянській Росії 1990-х закінчилися нічим — вони повернулися до радянської концепції, що «Велика Вітчизняна» — це начебто окрема війна, де СРСР лише захищав себе, а події 1939–41 років (окупацію країн Східної Європи) повністю виправдовують.» — Интер: Виталий Дрибныця о преподавании Второй мировой в учебниках (09.05.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=rnBI-aIBSOw (таймкоды: 02:57, 03:46, 04:15)

[22] summary: «У культі георгіївської стрічки накладаються дві непоєднувані речі: георгіївська стрічка була символом армії Власова — колабораційних формувань під час Другої світової, людей, яких радянська армія навіть у полон намагалася не брати як зрадників. І в сучасній Росії поєдналися культ червоного прапора Перемоги й культ цих колаборантів. Коли це намагаєшся пояснити росіянам, вони вперто не хочуть навіть чути; для них формується концепт, ніби стрічка пов'язана з Першою світовою війною. Це поєднання непоєднуваного, властиве сучасному рашизму.» — Интер: Виталий Дрибныця о преподавании Второй мировой в учебниках (09.05.2025) — https://www.youtube.com/watch?v=rnBI-aIBSOw (таймкоды: 05:27, 05:30, 05:51)