«Українські» та «російські» літописці про монгольське вторгнення (28.12.2024)
Монолог Віталія Дрібниці за статтею В. Рудакова «Погибель или пленение Русской земли» (збірник «Многоликая повседневность», РАН, 2014). Для статті використано блок про джерельну базу літописання (оригіналів немає, найдавніші списки — XV ст.; чотири основні зводи) і про різницю оцінок монгольського вторгнення: «південний» Іпатіївський (умовно київський/український) літопис подає нашестя як козні диявола, яким треба протистояти, тоді як «північні» Лаврентіївський і Новгородський — як кару Божу, яку слід покірно прийняти. Згадані Михайло Чернігівський, Данило Галицький і союз Данила з Папою Римським. Джерело для статті про привласнення Москвою спадку Русі.
Ключові моменти
- 03:17 Оригіналів літописів немає; найдавніші списки — 1420-ті роки (XV ст.)
- 03:43 Чотири основні джерела: Новгородські (старший/молодший ізвод), Лаврентіївський, Іпатіївський
- 04:45 Іпатіївський (Київський) — точка зору півдня Русі; Новгородський/Лаврентіївський — пн.-захід і пн.-схід
- 07:15 Стаття В. Рудакова (РАН, 2014): дві концепції нашестя — «покаяння» vs «протистояння»
- 08:08 Київські князі (Михайло Чернігівський, Данило Галицький) і союз Данила з Папою Римським
- 08:45 Іпатіївський літопис: нашестя — козні диявола, яким треба протистояти; Лаврентіївський/Новгородський — кара Божа, треба змиритися